Лише час підкаже

– Гарний удар, Беррiнгтоне, – знову похвалив пан Фробiшер, i Гаррi приеднався до аплодисментiв.

– Це його третя пiвсотня цього сезону, директоре, – додав вiн.

– Будь серйозним, Гаррi, – сказав Дiкiнс. – Ось що. Моему татовi потрiбен хтось, хто змiг би пiд час лiтнiх вакацiй розносити газети щоранку, i я запропонував тебе. Оплата – шилiнг на тиждень, i доти, доки ти зможеш приходити до магазину о шостiй годинi ранку, робота твоя.

– О шостiй годинi? – з недовiрою перепитав Гаррi. – Коли у вас е дядько, який будить увесь будинок о п’ятiй, це – найменша з моiх проблем.

– То ти готовий узятися за цю роботу?

– Авжеж, – погодився Гаррi. – Але чому ти сам цього не хочеш? Шилiнгом на тиждень не варто нехтувати.

– І не нагадуй, – вiдмахнувся Дiкiнс, – адже я не вмiю iздити на велосипедi.

– Хай йому грець! – засмутився Гаррi. – Я ж навiть велосипеда не маю.

– Я не казав, що не маю, – зiтхнув Дiкiнс. – Я сказав, що не вмiю iздити.

– Клiфтоне! – гукнув пан Фробiшер, коли гравцi в крикет пiшли з поля пити чай.

* * *

Гаррi завжди подобався пан Фробiшер, який був одним iз небагатьох викладачiв, що вважали його рiвнею. Вiн також не мав фаворитiв, у той час як деякi iншi вчителi не залишали йому сумнiвiв, що синовi вантажника не варто було навiть заходити у священну браму школи Святого Беди.

Коли задзеленчав дзвоник, провiщаючи кiнець уроку, Гаррi вiдклав перо i подався коридором до кабiнету пана Фробiшера.

– Заходьте, – промовив голос людини, яка зроду не марнувала своiх слiв.

Гаррi вiдчинив дверi i був здивований, що його не зустрiла звична усмiшка Фроба. Пан Фробiшер пильно поглянув на Гаррi, коли той зупинився перед його столом.

– До мого вiдома довели, Клiфтоне, що ви крадете солодощi з магазину.

У головi хлопця запанувала порожнеча, поки Гаррi намагався знайти вiдповiдь, яка не стала б вироком для Джайлза.

– Вас бачив староста, коли ви брали товари з полиць, – продовжував Фробiшер iз такою ж безкомпромiсною iнтонацiею, – а потiм вислизали з магазину, не дочекавшись своеi черги.

Гаррi хотiв сказати: «Не брав, сер, а клав», але все, що йому вдалося вичавити, було:

– Я нiколи нiчого не брав iз магазину, сер.

І густо почервонiв.