Лише час підкаже

А коли ви зможете зважити всi плюси та мiнуси, Гаррi, то пропоную помiстити Фiшера на одну шальку терезiв, а Беррiнгтона та Дiкiнса – на iншу. І пiдозрюю, що Фiшер дуже швидко зникне, а Беррiнгтон i Дiкiнс безумовно залишаться вашими близькими друзями на все життя. Якщо втечете, вони будуть змушенi слухати Фiшера, котрий постiйно нагадуватиме iм, що ви виявилися не тим, за кого вони вас мали.

Гаррi якийсь час мовчав. Нарештi повiльно звiвся на ноги.

– Дякую, сер, – сказав вiн, без жодного слова вiдчинив дверi вагона i вийшов.

Гаррi повiльно плентався по набережнiй, знову споглядав на величезнi торговi кораблi, якi незабаром мали вирушати в далекi порти. Вiн продовжував iти, доки не дiстався до ворiт верфi, пiсля чого перейшов на бiг i кинувся назад до мiста. До того часу, коли вiн опинився бiля шкiльноi брами, вона вже була вiдчинена, а годинник у великiй залi готувався вдарити вiсiм разiв.

Незважаючи на можливiсть зателефонувати, пану Фробiшеру все ж довелося пiти до кабiнету директора та повiдомити, що один iз його хлопцiв пропав безвiсти.

Коли ж поглянув у вiкно свого кабiнету, вiн побачив, як Гаррi крадеться мiж деревами, обережно наближаючись до будинку. Хлопець вiдчинив вхiднi дверi водночас iз дзеленчанням дзвоника i зiткнувся обличчям до обличчя з класним керiвником.

– Вам краще поквапитись, Клiфтоне, – порадив пан Фробiшер, – iнакше вам забракне снiданку.

– Так, сер! – вигукнув Гаррi i побiг коридором.

Вiн зайшов до iдальнi iще до того, як зачинили дверi, i всунувся у промiжок мiж Беррiнгтоном i Дiкiнсом.

– Я на якусь хвилину подумав, що цього ранку буду змушений лизати свою миску наодинцi, – пожартував Беррiнгтон.

Гаррi зареготав.

Того дня вiн не зiткнувся з Фiшером i був дуже здивований, помiтивши, що на вечiрньому чергуваннi його замiнив iнший староста. Уперше на цьому тижнi Гаррi змiг заснути.

6

«Роллс-ройс» в’iхав у ворота особняка, подолав довгий пiд’iзний шлях, обабiч якого вишикувалися, немов на чатах, високi дуби.

Гаррi нарахував шiстьох садiвникiв iще до того, як побачив сам будинок. Пiд час свого перебування у школi Святого Беди Гаррi уявляв собi, як живе Джайлз, коли повертаеться додому на свята, але до такого пiдготуватися було неможливо.

Коли хлопець нарештi побачив будинок, його рот вiдкрився та так i залишився вiдкритим.

– Гадаю, початок вiсiмнадцятого столiття, – зауважив Дiкiнс.

– Непогано, – похвалив Джайлз, – 1722 рiк, будiвничий Ванбру.