На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лише час підкаже» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лише час підкаже

Автор
Дата выхода
03 марта 2020
🔍 Загляните за кулисы "Лише час підкаже" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лише час підкаже" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Джеффри Арчер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать досить неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали, благодійник, лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя, людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що створив понад 20 книжок. У видавництві «Фоліо» 2019 року вийшов друком роман письменника «Каїн і Авель».
«Лише час підкаже» (2011) – перша книга серії «Хроніки Кліфтона», сімейної саги, що розповідає про життя кількох поколінь однієї родини, головний герой якої – Гаррі Кліфтон. Син простого робітника бристольських доків, що загинув через нещасний випадок, Гаррі завдяки своєму ангельському голосу і допомозі друзів та рідних стає учнем елітної школи, потім – студентом престижного коледжу й нарешті, змушений тікати від примх долі, – людиною з чужим ім’ям і чужою батьківщиною на іншому континенті…
Продовження історії Гаррі Кліфтона читайте в романі «Гріхи батьків».
📚 Читайте "Лише час підкаже" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лише час підкаже", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Упродовж двадцяти хвилин марширування до причалу Гаррi нiколи не розтуляв уста, якщо дядько не звертався до нього. Щоразу, коли вiн це робив, то неодмiнно повторював ту ж балачку, що й попередньоi суботи.
– Коли ти вже нарештi кинеш ту школу i вiзьмешся за роботу, юначе?
Таким завжди було заклинання дядька Стена.
– Цього не дозволять зробити, доки менi не виповниться чотирнадцять, – нагадав йому Гаррi. – Такий закон.
– Напрочуд дурний закон, якщо хтось запитав би мою думку. Я кинув школу i став працювати в доках ще до того, як менi виповнилося дванадцять рокiв, – оголосив Стен, так нiби Гаррi ранiше зроду не чув цiеi глибокоi думки.
Гаррi не квапився вiдповiдати, оскiльки вiн уже знав, яким буде наступне речення його дядька.
– А також записався в армiю Кiтченера[5 - Герберт Кiтченер (1850–1916) – британський фельдмаршал i вiйськовий мiнiстр. Загинув на крейсерi «Гемпшир», який пiдiрвався на мiнi, встановленiй нiмецьким пiдводним човном U-75.] iще до свого сiмнадцятого дня народження.
– Розкажiть менi про вiйну, дядьку Стен, – просив Гаррi, усвiдомлюючи, що це займе чоловiка на кiлька сотень ярдiв.
– Ми з твоiм татом приедналися до Королiвського Глостерширського полку в один i той же день, – базiкав Стен, торкаючись картуза, нiби вiддаючи честь далекому спогаду. – Пiсля дванадцятьох тижнiв базового вишколу в казармах Таунтона нас вiдправили пiд Іпр воювати з бошами. Коли ми дiсталися туди, то переважно ховалися у загиджених пацюками шанцях, чекаючи, аби якийсь вилупок офiцер нам наказав, що за сигналом сурмача маемо вибиратися нагору, прилаштовувати багнети та стрiляти з гвинтiвок, бо ми атакуемо ворожi позицii.
Пiсля цього наставала пауза, пiсля якоi Стен додавав:
– Я був одним iз щасливцiв. Бо повернувся додому з руками та ногами.
Гаррi мiг передбачити кожне його наступне слово, але йому залишалося тiльки мовчати.
– Ти просто собi не уявляеш, як тобi пощастило, хлопче. Я втратив двох братiв, твого дядька Рея i твого дядька Берта, а твiй батько не тiльки втратив брата, а й батька, твого iншого дiда, якого ти нiколи не бачив.
Якби Стен поглянув униз, то побачив би хлопчика, який губами повторюе його слова, але сьогоднi, на подив Гаррi, дядько Стен додав фразу, якоi зроду ранiше не промовляв:
– І твiй батько досi був би живий, якби командування мене послухалося.
Гаррi раптом нашорошив вуха.











