Людиною він був

Вiн знав, що вогонь швидко пошириться невеликим дерев’яним котеджем, але йому варто було знати напевне, тому вiн залишався доти, доки не закашлявся вiд диму, тодi хутко вибрався з кiмнати й подався до заднiх дверей. Коли вибрався назовнi, обернувся, аби переконатися, що вогонь захопив увесь котедж, а тодi побiг назад до бази. Вiн не став викликати пожежну команду.

Всi дванадцятеро чоловiкiв повернулися до казарми в рiзний час i знову стали единою командою, коли пiзнiше того ж вечора зiбрались у барi, щоб випити.

Полковник приеднався до них.

* * *

Секретар Кабiнету Мiнiстрiв стояв бiля вiкна у своему кабiнетi на першому поверсi й чекав, спостерiгаючи, як Джайлз Беррiнгтон покидае будинок № 10 i цiлеспрямовано прямуе уздовж Давнiнг-стрит до Вайтхолу. Вiдтак повернувся за свiй стiл, сiв i ретельно продумав свiй наступний дзвiнок, як i те, що доведеться розкрити.

Коли задзеленчав телефон, Гаррi Клiфтон був на кухнi. Вiн пiдняв слухавку i почув слова:

– Це Давнiнг-стрит, десять, зачекайте, будь ласка, – вiн припустив, що це прем’ер-мiнiстр телефонуе Еммi.

Нiяк не мiг згадати, вона зараз у лiкарнi чи проводить зустрiч у Беррiнгтон-хаусi.

– Доброго ранку, пане Клiфтон, це Алан Редмейн. Вам зручно розмовляти?

Гаррi мало не засмiявся вголос. Боровся зi спокусою сказати: «Нi, сер Алан, незручно: я зараз на кухнi, готую собi горнятко чаю i не можу визначитися, покласти одну чи двi грудочки цукру, тож, можливо, ви можете зателефонувати пiзнiше?» Натомiсть вимкнув чайник.

– Звiсно, сер Алан, чим я можу допомогти?

– Я хотiв, щоб ви дiзналися першим, що Джон Пенгеллi вже не проблема, i хоча вас тримали у невiданнi, маете знати, що вашi побоювання щодо Карiн Брандт були необгрунтованими, хоча й зрозумiлими.

Пенгеллi не був ii батьком, й упродовж останнiх п’яти рокiв вона була одним iз наших найдовiренiших оперативникiв. Тепер, коли Пенгеллi не становить проблеми, вона отримае оплачувану вiдпустку, i ми не плануемо залучати ii до роботи в майбутньому.

Гаррi вирiшив, що «вже не проблема» означае «Пенгеллi лiквiдували», i хоча лишалося iще кiлька запитань, якi вiн хотiв би поставити секретаревi Кабiнету Мiнiстрiв, однак утримав iх при собi.

Вiн знав, що той, хто зберiгае таемницi навiть вiд прем’ер-мiнiстра, навряд чи на них вiдповiсть.

– Дякую, сер Алан. Чи е iще щось, що я маю знати?

– Авжеж, ваш швагер також щойно дiзнався правду про свою дружину, але лорд Беррiнгтон не знае, що це ви першим привели нас до Пенгеллi.