Людиною він був

Вона зайняла задне сидiння своеi автiвки, а також увесь багажник усiм особистим скарбом, який назбирала упродовж останнього десятилiття. Коли жiнка востанне повiльно покидала межi лiкарнi, то вже не озиралася. Вона з нетерпiнням чекала тихоi вечерi в Садибi з Гаррi, а згодом – уперше за кiлька тижнiв – покласти голову на подушку до опiвночi, сподiваючись поспати довше чотирьох годин.

* * *

Емма ще була в халатi й насолоджувалася пiзнiм снiданком, коли пролунав дзвiнок.

Гаррi пiдняв слухавку телефону, що стояв на комодi, i якусь хвилину слухав, перш нiж закрити мiкрофон i прошепотiти:

– Це з будинку номер десять.

Емма схопилася й узяла слухавку, сподiваючись почути панi Тетчер на iншому кiнцi дроту.

– Це з будинку номер десять, – промовив офiцiйний голос. – Прем’ер-мiнiстерка цiкавиться, чи не могли б ви прибути сюди о пiв на першу?

– Звiсно, зможу, – вiдповiла Емма, не роздумуючи.

– О котрiй? – запитав Гаррi, коли вона поклала слухавку.

– О пiв на першу до будинку номер десять.

– Краще йди вдягайся, поки я виведу автiвку.

Емма побiгла нагору й завагалася, не в змозi вирiшити, що вдягнути. Простий темно-синiй костюм i бiла шовкова блузка нарештi виграли конкуренцiю.

Гаррi лише встиг сказати: «Чудово виглядаеш», натиснув на акселератор i виiхав iз брами, радiючи, що уникнув ранкових коркiв. Вiн зупинився бiля Темпл-Мiдс за кiлька хвилин до десятоi.

– Зателефонуй менi пiсля зустрiчi! – гукнув вiн вiд’iжджаючи, хоча не був упевнений, чи почула його дружина.

Коли потяг виiжджав з вокзалу, Емма не могла не думати, що якби Маргарет хотiла просто подякувати iй, то могла б зробити це по телефону. Вона переглянула вранiшнi газети, рясно всiянi свiтлинами новоi прем’ерки та версiями ii призначень на вищi посади. Кабiнет Мiнiстрiв мав зiбратися вперше о десятiй годинi ранку. Жiнка зиркнула на годинник: десята п’ятнадцять.

Емма була серед перших пасажирiв, якi зiйшли з потяга, й побiгла до зупинки таксi.

– Будинок номер десять на Давнiнг-стрит, i я маю бути там до о пiв на першу.

Таксист поглянув на клiентку так, нiби хотiв сказати: «Дури когось iншого».

Коли таксi пiд’iхало до Вайтхолу й зупинилося внизу Давнiнг-стрит, полiцiянт зазирнув у салон, посмiхнувся i вiддав честь. Таксi повiльно пiд’iхало до вхiдних дверей будинку номер десять. Емма дiстала гаманець, але водiй промовив:

– Не треба, панно.