Гріхи батьків

– Зрозумiло, – кивнув начальник. – Тодi це все пояснюе. І можу додати, Бредшоу, що новий працiвник не знае рiзницi мiж Платоном i Плутоном.

Гаррi усмiхнувся. Геслер усе ще мовчав.

– Гарна аналогiя, сер, – похвалив Гаррi, перш нiж начальник вирiшив iти далi.

Але Клiфтон ще не все сказав. Вiн чекав, що Геслер от-от вибухне, i хутко вийняв конверт iз куртки i передав його начальниковi.

– Що це? – пiдозрiливо запитав Свонсон.

– Офiцiйне прохання звернутися до колегii, коли вони щоквартально вiдвiдуватимуть в’язницю наступного вiвторка, що е моiм правом згiдно з тридцять другою статтею Кримiнального кодексу.

Уперше начальник виглядав стривоженим, а Геслер ледве стримувався.

– Ви будете скаржитися? – обережно запитав начальник.

Гаррi пильно поглянув на Геслера, перш нiж вiдповiсти:

– Згiдно зi статтею один-один-шiсть статуту, я маю право не розголошувати членам тюремного персоналу причин, чому хочу звернутися до ради, i впевнений, що й ви це знаете, сер.

– Так, звiсно, Бредшоу, – зронив начальник, розгубившись ще дужче.

– Але я маю намiр, крiм усього iншого, повiдомити колегii про прерогативу, яку ви надаете залученню лiтератури та релiгii до нашого повсякденного життя.

– Дякую, Бредшоу, – сказав вiн. – Це дуже люб’язно з вашого боку.

– Побачимося пiзнiше, Бредшоу, – прошипiв Геслер крадькома.

– Буду з нетерпiнням цього чекати! – гукнув Гаррi наостанок, аби Свонсон мiг його почути.

?

Протистояння Гаррi з наглядачем стало головною темою розмов серед в’язнiв у черзi за вечерею. А коли Квiнн повернувся з кухнi пiзнiше того вечора, то попередив Гаррi, що в блоцi припускають, що як тiльки вимкнуть свiтло, Геслер швидше за все його закатрупить.

– Я так не думаю, – спокiйно заперечив Гаррi. – Розумiеш, звинувачення про порушення правил виникае лише тодi, коли вiн мае справу з боягузом.

Квiнна, здавалося, вiн не переконав.

Гаррi не довелося довго чекати, щоби довести свою версiю, бо як тiльки свiтло вимкнулося, дверi камери вiдчинилися, i досередини увiрвався Геслер, розмахуючи кийком.

– Квiнне, геть звiдси! – гукнув вiн, насуваючись на Гаррi.

Щойно iрландець щез, Геслер замкнув дверi камери й оголосив:

– Я з нетерпiнням чекав цього цiлий день, Бредшоу! Тепер ти вiдчуеш, скiльки кiсток у твоему тiлi…

– Не думаю, пане Геслер, – сказав Гаррi, навiть не ворухнувшись.