Гріхи батьків

Квiнн рухався в черзi, а його жерстяна миска наповнилася смаженим яйцем iз твердим жовтком, купкою картоплi, швидше чорноi, нiж бiлоi, i двома скибочками черствого хлiба.

Гаррi наздогнав Квiнна, коли тому в кухоль хлюпнули кави. Служки виглядали спантеличеними, коли Гаррi дякував iм по черзi, нiби вiн був гостем на чайнiй виiзнiй вечiрцi.

– Дiдько… – сказав вiн, коли останнiй служка збирався налити йому кави. – Я ж залишив свiй кухоль у камерi…

Служка наповнив кухоль Квiнна до краю.

– Не забудь наступного разу, – повчав спiвкамерник Гаррi.

– Не базiкати в черзi! – заверещав Геслер, ляснувши кийком по долонi в рукавичцi. Квiнн пiдвiв Гаррi до кiнця довгого столу i сiв на лаву навпроти нього. Гаррi був такий голодний, що пiдбирав кожну крихту в своiй мисцi, водномить ковтнувши найменше яйце з тих, якi йому доводилося коли-небудь куштувати. Бранець навiть роздумував, чи не облизати свою миску, але потiм згадав поведiнку свого приятеля Джайлза у перший день iхнього навчання.

Коли Гаррi та Пет закiнчили п’ятихвилинний снiданок, вони вирушили назад спiральними сходами нагору. Пiсля того як дверi в iхню камеру зачинилися, Квiнн вимив свою миску та кухоль i акуратно сховав iх пiд лiжко.

– Коли роками живеш у примiщеннi вiсiм на чотири, то використовуеш кожен дюйм простору, – пояснив вiн.

Гаррi стежив за його дiями i мiг лише дивуватися, скiльки ж часу мине, перш нiж вiн зможе навчитися чогось у Квiнна.

– А що тепер? – знову запитав Гаррi.

– Розподiл до роботи, – пояснив Квiнн. – Я приеднаюся до Сiдделла на кухнi, але ми ще повиннi переконатися, чи тебе пошлють у бiблiотеку. Це залежатиме вiд того, який офiцер чергуе. Проблема в тому, що у мене закiнчуеться готiвка…

Як тiльки цi слова злетiли з вуст Квiнна, дверi знову вiдчинилися, i на порозi постав Геслер, ляскаючи кийком об рукавичку.

– Квiнне, – сказав вiн, – негайно вирушай на кухню! Бредшоу – на пост номер дев’ять, приеднуйся до прибиральникiв.

– А я сподiвався працювати в бiблiотецi, пане…

– Менi байдуже, на що ти сподiвався, Бредшоу! – глузливо мовив Геслер.

Гаррi кивнув.

– Ти бiльше не офiцер, Бредшоу, а просто в’язень, як i всi в цьому мiсцi. І не гай часу даремно, сподiваючись мене пiдкупити, – додав вiн виходячи.