Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Вийти з інфернальної матриці «виживання» та інсталювати натомість матрицю «розвиток».

Вона ж бо освячена життями, діяннями, жертвами наших попередників, які, власне, і створили той земний простір, в якому ми перебуваємо. Простір, який є тією тонкою червоною лінією, яка розділяє простір Світла, тобто Порядку, встановленого Творцем, від простору Темряви, простору Хаосу.

Це вимагає від нас, Брати, подвоїти, потроїти зусилля – за себе і за них, тих, хто відійшов до Вічного Сходу. Аби розбудовувати, розвинути те, за що і за кого вони, подібно Учням, Підмайстрам та Майстрам Великого Архітектора, поклали бодай частину свого життя.

Наша спільна, але і особиста місія – бути пошукачами смислів нових епох. І ми не знаємо, якими вони будуть. Але знаємо, бачимо, відчуваємо: старі (насамперед успадковані від попередньої епохи звички, правила, досвіди) судомно, болісно, насамперед всередині кожного з нас, помирають кожного дня, кожної години, кожної хвилини.

Нехай вас ведуть розуміння та відчуття: Він завжди поруч. В наших символах, в наших почуттях, наших думках, наших діях.

Не десь там позаду, не десь там попереду, не десь там збоку, а саме поруч.

Тут і зараз.

І ми – поруч з Ним.

Розуміння, відчуття цього і є нашим сакральним обов’язком, місією, честю та смислом буття.