Путівник по Чорнобилю

Чималу роль у цьому вiдiграе рабин Менахем Нахум Тверський та його син Мордехай, який стае засновником еврейськоi школи у м. Чорнобиль. Крiм того, вiн активно займався видавничою справою. У другiй половинi XIX ст. у мiстi налiчувалося 5 синагог. Проте, за даними iнших джерел, була лише одна синагога та 4 церкви. Менахем Нахум Тверський стае основоположником династii тверських цадикiв, вiдомоi як династiя чорнобильських цадикiв. За часiв Мордехая, сина Монахема, тисячi паломникiв-хасидiв з польських та украiнських мiстечок прибували до Чорнобиля.

Громадянська вiйна в 1920 роцi змушуе династiю тверських цадикiв залишити Чорнобиль.

На зламi XVIII i XIX столiть мiсто iнтенсивно заселялося евреями. Пiсля листопадового повстання в 1832 роцi царська влада закривае домiнiканський монастир. Костел Внебовзяття Пресвятоi Дiви Марii в Чорнобилi стае единою парафiяльною святинею, яку вiдвiдувало кiлька мiсцевих католикiв. Євреi наприкiнцi XIX ст. становлять найбiльшу етнiчну групу мiста (60 % населення).

Православнi становили 33 %, старообрядцi – 9 %, католики – 1 %.

У Чорнобилi на рубежi XIX та XX столiть iснував важливий транспортний вузол – вантажно-пасажирський рiчковий порт, який на той час становив важливу складову прибуткiв мiста. У тi часи мiсто спецiалiзувалося на виробництвi деревини; займалося торгiвлею овочами. Центром для збуту овочiв був Киiв, вiдстань до якого складае близько 100 км. На той момент у Чорнобилi проживало 16 740 осiб та налiчувалося 2000 дворiв.

Три рази на рiк у мiстi вiдбувався ярмарок, на який з’iжджалися евреi з навколишнiх сiл.

Головну споруду Чорнобильськоi садиби Ходкевича перебудовували кiлька разiв, i в 1865 роцi вона налiчувала 22 кiмнати, 2 кухнi та льох. У 1896 роцi Ходкевичi продають мiсто Росiйськiй Імперii, а замком та садибою володiли до 1910 року.

1870 року в Чорнобилi вiдкрили парафiяльну школу, заснували аптеку. Кiлька разiв на рiк збирався ярмарок. Починають свою дiяльнiсть шкiряний, цегляний та свiчний заводи.

Крiм того, працюе невелика верф, яка займалася будiвництвом дерев’яних рiчкових суден. Розвитку економiки мiста сприяло вигiдне положення на рiчковому шляху. Пристань стала важливим мiсцем для торгiвлi. Рiчку використовували для сплаву деревини.

Подii революцii 1905–1907 рр. суттево не вплинули на життя мiсцевих мешканцiв, воно йшло звичайним, буденним ритмом. Економiчнi негаразди хвилювали жителiв значно бiльше, нiж причини спалаху революцii.