Соловецький етап. Антологія

), цей метод боротьби застосовуеться органiзацiею, вiн довго не зiзнавався, що у тому, що такого роду директиву дано з закордонного центру, з Берлiнського центру, але згодом, побачивши таку компанiю, як Постишев i Балицький, вирiшив зiзнатись (аплодисменти)».

Опинившись у концтаборi, украiнцi й надалi перебували пiд ковпаком, за ними стежили, фiксували iхнi контакти i розмови. В одному з циркулярiв зазначалося: «Пропонуемо усiх вище перерахованих ув’язнених взяти в агентурну розробку, встановивши за ними постiйне стеження… З’ясуйте iхнi зв’язки у таборi i поза ним, як цi зв’язки вiдбуваються, на якiй роботi використовуються, ставлення до безпосередньоi i громадськоi роботи.

В агентурному повiдомленнi вiд 23 лютого 1937 р. читаемо: «Стае очевидним, що у Кремлi (тобто Соловецькому Кремлi. – Ред.) iснуе украiнська фашистська органiзацiя». У березнi 1937 р. таемний iнформатор повiдомляв: «Видно, що iснуе якась група… що згуртувалась як внутрiшня емiграцiя i живе яскраво визначеним i глибоко вкорiненим фашистським духом».

«Та перед тим, як чинити розправу, режим мусив бодай формально ii виправдати, – пишуть упорядники згаданого збiрника. – Тому вирiшили створити новi справи, тепер вже тюремнi. І iх створили, поклавши в основу повiдомлення iнформаторiв. Саме вони постачали «компромат» – вiдомостi про настроi, розмови, оцiнки, що iх висловлюють запланованi до знищення iншi в’язнi. І таку iнформацiю видобули, поклавши саме ii в основу багатьох розстрiльних справ.

Збереглась довiдка з 1956 р., що виразно фiксуе механiзм, за яким здiйснювались репресивнi акцii проти соловецьких в’язнiв: «На осiб, якi знаходились в ув’язненнi у Соловецькiй тюрмi, попередне розслiдування не проводилось, а за агентурними вiдомостями або за довiдкою по старiй слiдчiй справi виносились на засiдання Особливоi трiйки, яка i ухвалювала свое рiшення». Цi матерiали стали основою для тюремних справ, а також «розстрiльних» протоколiв засiдання особливоi трiйки Управлiння НКВД по Ленiнградськiй областi, на пiдставi яких, власне, i вiдбулася каральна акцiя».

Незабаром пiсля розстрiлу тисячi ста одинадцяти полiтичних в’язнiв розпочалася чистка в рядах соловецького начальства. Начальника Соловецькоi в’язницi Івана Апетера арештували 26 грудня 1937 р. i розстрiляли в Москвi 22 серпня 1938 р.

Його заступник Петро Раевський начальником побув не довго – лише до жовтня 1938 р.