Соловецький етап. Антологія

А часом пiдходив до колег, цiкавився, розпитував, разом з усiма думав уголос про украiнськi справи, i тодi забував про власнi жалi та болi й дивився туди, далеко, за те прокляте Бiле море, що замкнуло його тут, – молодого, дiяльного, творчого. І знову Степан Запорований iде до свого кутка, знову хапае свiй таемний зошит, щоб з вiрою в перемогу записати:

Нехай вiд кулi ворога умру,

Солдатом невiдомим у степу, —

Земля прийме хоч труп благословенний…

Спокiйно, повний вiри в майбутне, в себе i в силу своеi нацii, Степан Запорований, кинувши погляд, сповнений зневаги й презирства, красивим почерком пiдписуе повiдомлення УРЧ про продовження термiну ув’язнення ще на п’ять рокiв.

Володимир БЕНЕДИК

* Автор помилився. Справжне iм’я: Бенедик Антон Наумович, народився у 1908 р. в с. Качанiвка Хмiльницького р-ну Вiнницькоi обл. Вчитель, проживав в УСРР.

Заарештований: за ст. 54-11 КК УСРР. Судовою трiйкою при колегii ДПУ УСРР 3 вересня 1931 р.

Вiдбував покарання у Соловках. Особливою трiйкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищоi кари.

Розстрiляний 3 листопада 1937 р. в Карелii (Сандармох).

Це був молодий народний учитель, – невеличкого зросту, щуплий, з чорними, як вугiль, очима, з обличчям блiдим i втомленим.

Лише тодi, коли навколо себе цей звичайний сiльський учитель бачив товариство i як заходила мова про Украiну, – його очi горiли i вiн говорив так, що справдi йняли йому вiри, що вiн стояв на чолi величезного селянського повстання 1930 року, яке вiд Кам’янця Подiльського поширилося до Вiнницi й Киева.

Його не розстрiляли тiльки тому, що саме ГПУ здивувалося, як мiг вирости по сутi за советських часiв такий одвертий, безоглядно принциповий, прямий i чесний ворог большевизму. І ГПУ вирiшило не стрiляти, а надiслати його на Соловки, але з такою характеристикою, щоб вiн нiколи тих островiв не мiг покинути.

Працював на Соловках у першому сiльгоспi i був центром, до якого тяглися украiнськi парубки – учасники селянських повстань. Мав у селянських колах великий авторитет. Був за арбiтра у всiх спiрних справах.

Тяжко хворий i змучений, нiколи не падав духом i закликав своiх товаришiв вiрити та боронити вiру батькiв, любити свою батькiвщину й нiколи не складати зброi.