Невідоме Розстріляне Відродження

IV

Гнiда виiхала з свого двору й повернула в вузький провулок передмiстя, що веде до залiзничного переiзду. За десять хвилин вона була вже в мiстi.

Випав перший снiжок. Вулиця, що нею iхати з вокзалу до центру мiста, побiлiла й змiнила свiй звичайний вигляд на вигляд чепурно прибраноi дiвчини. Повiтря було чисте вiд пилу й насичене нiжною вогкiстю перших снiжинок. Голе гiлля каштанiв знову прикрасилось у багатi бiлi шати й злегка тремтiло вiд вуличного руху.

Гнiда йшла поволi. На дузi у неi калатав срiбний дзвiнок.

Незабаром, назустрiч стали попадатись селянськi пiдводи, що поверталися з базару. Бiльшiсть iхало на санках, дехто ж, обачливо – возом. Конi були бруднi, нечищенi, в обiдраних мотузяних наритниках, проте – ситi й бадьорi.

Минаючи iх, гнiда стала згадувати свою молодiсть, вузькi вулички з наметами снiгу, загороду й колодязь на майданi, куди ii гонили взимку на водопiй. У протилежнiсть людям iй стало радiсно вiд спогадiв про минуле, i цю радiсть вона прилучила до соцiялiзму.

На розi площi Комунарiв iй перетяв путь великий людський натовп, що йшов у напрямку металевого заводу. Поперед усiх важно виступали двое робiтникiв, тримаючи в руках високе дрюччя з широкими червоними прапорами.

Тодi Самсон поспiшно зупинив ii i вилiз з саней, щоб затулити iй очи.

Гнiда не любила й боялася червоного кольору. За перших днiв революцii, коли вона була ще на селi, ii господаревi випав жеребок везти нову власть до мiста. Щоб вiдзначити в якийсь спосiб цю урочисту подiю, йому порекомендували вплести в гриву гнiдоi червоних кiсникiв.

Вiн пристав на це й, бувши нерозсудливим, уквiтчав ii мало не половиною доччиноi спiдницi. Та один з кiсникiв, що був вплетений в чiлку, впав iй на чоло, i всю дорогу до мiста й назад у село болюче мулив iй в око. Потому, мало не два тижнi вона недобачала зовсiм.

Другого разу – Самсон найнявся iхати у весiльному поiздi й прибрав ii боярськими покрасами. І на цей раз червоний колiр завдав iй лиха.

Покраси були зав’язанi туго, бiля самоi шкiри, i у гнiдоi цiлий вечiр, а потiм i нiч щемiла шия.

Вiдтодi вона думала, що в червонi стрiчки, прапори – загалом у все червоне втiлилась якась жива сила, що здатна коiти iй лихе.

Нарештi натовп пройшов i Самсон знову сiв у санi. Гнiда сторожко пiдвела голову й пiдозрiло глянула вбiк манiфестантiв. Та раптом iй здалося, що один з прапорiв випростав своi крила i стрiмголов повертаеться назад.