На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Доба. Сповідь молодого бандерівця» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Документальная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Доба. Сповідь молодого бандерівця

Автор
Дата выхода
28 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Доба. Сповідь молодого бандерівця" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Доба. Сповідь молодого бандерівця" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антін Мухарський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько.
ОДНОЗНАЧНО НЕОДНОЗНАЧНИЙ РОМАН!!!
Неполіткоректний роман у чотирьох частинах, головним героєм якого є молодий творчий, патріотично налаштований юнак. Він описує реальний день із життя України початку дев’яностих років. Карколомний мікс із відвертих, майже сповідальних моментів буття. Змова проти молодої держави Україна, що тільки-но постала на мапі світу. Блискучі глави «Про євреїв» та «Про гомосексуалістів». Шокуючі факти залаштункового життя українського театру. А головне – радикальна емоційна відвертість, з якою головний герой рефлексує на навколишню дійсність, – викликають почуття захоплення, обурення, згоду та незгоду, примушують плакати і сміятися одночасно, але (це вже точно) нікого не залишають байдужими!
Небажано читати цю книжку людям з обмеженими розумовими здібностями, адептам різних людиноненависницьких та тоталітарних ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії, соціокультурних та психопатичних станів, спричинених браком освіти, культури та виховання, людям із ознаками «совкового дебілізму», особам, яким не виповнилося 18 років, та вагітним жінкам. Усі збіги імен, подій та місць, описаних у цій книжці, з реальними людьми та об’єктами є випадковими та не ставлять на меті ніякого іншого завдання, окрім створення повноцінної художньої картини світу, часу і характерів, описаних у творах. Після прочитання цього попередження ЖОДНІ ПРЕТЕНЗІЇ НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ!!! ЗАБОРОНЕНЕ ЧИТАННЯ ЛЮДЯМ БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!!!
📚 Читайте "Доба. Сповідь молодого бандерівця" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Доба. Сповідь молодого бандерівця", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Жую довго, рахуючи кожен рух щелеп. Я чомусь дуже чiтко запам’ятав ту цифру, яка в мене тодi вийшла, – 111. Можливо, цьому сприяло те, що мiй друг Костiк Папуас (Папуас – то прiзвисько, бо був надто кучерявий) жив саме у сто одинадцятiй квартирi.
– Сто одинадцять, – кажу бабусi, проковтнувши iжу.
– Що – сто одинадцять? – вiдривае вона очi вiд журналу «Здоров’я» з телеведучою Юлею Бiлянчиковою на обкладинцi.
– Сто одинадцять разiв замiсть шiстдесяти… жував я… ну, щоб проковтнути все, що було в ротi… – кажу я.
– Це тому, що батьки тебе не привчили з дитинства iсти естетично, а дозволяли набивати повний рот, як опудалу городньому. Принести дзеркало, щоб ти подивився на оту мавпу, яка сидiтиме перед тобою? Га?
– Не треба! – лякаюся я, не дуже розумiючи, про яку мавпу йдеться. Про мене чи що?
Тим часом бабуся продовжуе… «От у австро-угорськiй школi цiсарських драгунiв…» – i далi я вислуховував цiлу теоретичну викладку (мабуть, поцуплену з чиiхось мемуарiв – улюбленого лiтературного жанру моеi бабусi) про виховання майбутнiх драгунiв у якомусь там вiденському корпусi.
– Мерщiй за фортепiано, i п’ять разiв без помилок зiграти «Пастушок» Майкапара i двiчi «Прелюдiю» М’ясковського! – казала вона по закiнченнi фiльму, i це був трагiчний для мене реванш за отриманий ковток насолоди.
Сiмнадцять рокiв минуло вiдтодi.






