Щоденник Анни Франк

Тому я вирiшив з нею бiльше не зустрiчатися. А бабуся хоче, щоб я ходив до Фаннi, а не до тебе, але я й не збираюся! У старих бувають якiсь застарiлi уявлення. Та менi з ними рахуватися нема чого. Звичайно, я залежний вiд бабусi, але й вона вiд мене де в чому залежить. По середах я вiльний, i дiд з бабусею гадають, що я ходжу на уроки лiплення, а насправдi я буваю на сiонiстських зборах. Ми не сiонiсти, та менi просто цiкаво про них знати. Хоча останнiм часом менi чомусь там не подобаеться, i бiльше я туди ходити не буду.

– Але якщо твоi бабуся й дiд не хочуть, навiщо тобi ходити до мене супроти iхньоi волi?

– Для кохання перепон не iснуе.

Ми зайшли за рiг, що бiля книгарнi – i там стояв Петер Вессель з двома друзями. Я його побачила уперше пiсля канiкул i страшенно зрадiла.

Ми з Гаррi обiйшли весь квартал кiлька разiв i врештi-решт домовилися, що завтра ввечерi, за п’ять хвилин сьома я буду чекати бiля його дому.

Анна.

П’ятниця, 3 липня 1942 р.

Люба Кiттi!

Учора Гаррi прийшов до нас – познайомитися з моiми батьками. Я купила торт, цукерок i кекс. Ми пили чай, та нам з Гаррi стало нудно сидiти вдома. Ми пiшли гуляти, i у десять хвилин по восьмiй вiн провiв мене додому. Батько дуже сердився, що я повернулася так пiзно. Для евреiв дуже небезпечно з’являтися на вулицi пiсля восьмоi вечора, i я пообiцяла завжди повертатися додому за десять восьма.

Назавтра мене запросили до Гаррi. Моя подруга Йоппi постiйно дражниться через нього. Та я зовсiм не закохана в нього. Хiба не можна мати друга? Нема нiчого поганого в тому, що я маю друга чи, як каже мама, кавалера. Єва менi розповiла, що Гаррi нещодавно був у неi й вона його запитала: «Хто тобi бiльше до вподоби – Фаннi чи Анна?» А вiн вiдповiв: «Тебе це не стосуеться!» Бiльше вони про це не розмовляли, а коли вiн iшов геть, то сказав: «Звичайно, Анна, лише ти нiкому не кажи». І зразу ж втiк.

Я помiчаю, що Гаррi страшенно в мене закоханий, i заради рiзноманiтностi менi це навiть подобаеться. Марго сказала про нього: «Гаррi – добрий хлопець». На мою думку, навiть бiльше. Мама вiд нього у захватi. «Гарний хлопчик, дуже милий i добре вихований». Мене тiшить, що Гаррi сподобався всьому нашому сiмейству i вони йому теж дуже подобаються. Лише моi подруги здаються йому цiлковитими дiтьми – тут вiн мае рацiю.

Анна.

Недiля, 5 липня 1942 р.