На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А там, гляди, наткнуться на пастушкiв, от iх i попросять. І вони виглядали голодними очима корiв – десь же та мае пастися череда, але корiв не було, люди чи то боялися виганяти iх на пашу, чи втiкачам просто так не везло, а голод терзав усе дужче й дужче i йти ставало дедалi важче.
Врештi наткнулися на дядька.
Дядько накладав саме на воза сiно. Поруч паслися конi: ситi, вгодованi, шкiра на них аж вилискувала, дядько ж був у вiйськовому кашкетi i в полотнянiй сорочцi – поверх новiсiнького галiфе з синього дiагоналю (немало в той час дядькiв нарядилося у вiйськове: нашi, вiдступаючи, покидали його повсюди, а тi, що попали в оточення та пробиралися в бiк фронту, частенько й вимiнювали на цивiльне, щоб не привертати до себе увагу нiмцiв та полiцаiв, якi полювали за такими).
Дядько возився iз сiном, а пришельцi, причаiвшись у бур’янi, дивилися на нього в три пари очей, голодних та насторожених, i все не насмiлювалися йому об’явитися. Ашот все поривався вийти з гвинтiвкою, але Тетяна смикала його за рукав: не смiй! – дуже ж бо ситi в того дядька конi й вiз, мов намальований. Бач, наклада й наклада – усе сiно хоче за одним махом забрати.
Дядько ж тим часом упорався з сiном, впряг конi, пiшов поряд з возом, i вони дивилися йому вже у спину, а голод iх терзав iще дужче, i Тетяна жалкувала, що так i не наважилася вийти, а тепер уже пiзно.







