На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Аж зупинився: пригадав, що учителька живе в Приходька. Живе спокiйнiсiнько в самого пана старости!..
«Цiкаво, цiкаво…»
Не помiтив, як минув власний двiр. Сам до себе похитав головою: розпалився, мов дитина! Потерпи, брате, до завтрого. Хоча б, якби не отой архiтектор, вiн негайно рушив би в Тарасiвку…
Наступний день збiг, як година. Раннього ранку Гайдук схопився з постелi, щоб встигнути до комендатури, де на нього чекатиме машина. Розбудив Ольку, ще раз сказав iй збиратися, бо, можливо, завтра пришле пiдводи.
– Дiвку одряди додому. Сьогоднi ж.
– А що я там сама робитиму?
– Буде видно, – вiдповiв непевно Гайдук. – Придумаю щось. – Про себе ж подумав, що слiд повернути корову, яка стояла у комiрника («На сохраненiе взяв! – божився наляканий комiрник. – Щоб нiхто не попользувався!»), вкинути до сажа пiдсвинка, а то й пару, завести курей, качок i гусей.
Машина вже чекала на нього, хоч Гайдук i прийшов на пiвгодини ранiше. Вони одразу ж поiхали за архiтектором: той викотив з двору, де жив комендант, як тiльки загуло на вулицi.
– Гутен таг, гер Гайдук!
Був веселий, життерадiсний, ситий: по машинi так i вiйнуло смачною стравою, дорогим коньяком. Всю дорогу не затуляв рота: вихвалявся, скiльки збудував палацiв, для яких вельможних панiв. А не встигли зупинитися – вискочив iз машини. Оббiг увесь двiр, у кожну шпарку заглянув i все: гут, гут, – подобалося чи не подобалося.
– Транспорту обмаль. Три пари коней всього…
– Гут.
– Я вже доповiдав комендантовi, поки що безрезультатно.
– Гут.
– Циркулярку треба б поставити… Чиргикатимемо до першого снiгу.
– Гут.
Кругом «гут», на що Гайдук не поскаржився б. Бiс його й зна, що за людина!
І, водячи нiмця з одного кiнця двору в iнший, все йому показуючи та пояснюючи, не забував Гайдук про Свiтличну нi на хвилину. Навiть не дивлячись в ii бiк, мiг би сказати напевно, де вона зараз.







