На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Вигнала з хати, а тепер за ними i скiмлиш!
– Я, Женю, нiчого… – Катя повернулася, привалилася до нього важким животом, затремтiла всiм тiлом, i Євген подумав: плаче. Плаче мовчки, навiть не схлипуючи, навiть не пробуючи витерти сльози, Євген провiв по ii обличчi рукою, i долоня його одразу ж змокрiла.
– Ну, от, – сказав вiн з досадою, – накричала, а я ще i винен!
– Ти, Женю, нi в чому не винен, – схлипнула Катерина. Притискалася до нього все щiльнiше, все з бiльшою силою, наче хотiла всю себе втиснути в нього – втекти од страшного й моторошного, що стояло за спиною.
– Так чого ж тодi плакати? – спитав здивовано вiн.
– Бо вони тебе вб’ють…
– Отакоi!.. Та й дурна ж ти у мене! – Євгеновi аж моторошно стало вiд оцих слiв. – Ти чого це заходилася мене хоронити передчасно?.. Та ти що?! – Бо Катря, зарившись головою в подушку, аж зайшлася од глухого безнадiйного плачу. А що Катря не вгавала, вивiльнився з-пiд ковдри, ухопив милицi:
– Зараз води принесу.
Принiс воду, одiрвав од подушки ii голову, приставив кухоль до безвольного рота:
– Пий! Одразу полегшае.
Покiрно пила – цокотiла об вiнчик зубами.
– Годi, – прошепотiла знесилено. І коли вiн однiс кухоль i повернувся, то вона уже спала. «Ну й ну!» – подивувався Євген, i йому знову захотiлось курити. Сон геть щезнув – який тут у бiса сон, хiба можна пiсля такого заснути, тут хоч би й захотiв, то не заснув би! – Євген тихенько знайшов сiрники й кисет та й вийшов у сiни. Намацав невисоку дiжу, що стояла порожньою, вiдколи вiн тут i жив, умостився зручнiше, став лаштувати цигарку.
«Життя!» – усмiхнувся сам до себе невесело. В ньому вже не було нiчого, окрiм жалю до Катерини, якась аж нiжнiсть до неi: що не кажи, а за ним плакала, за нього переживае, отож, бач, так любить… Бач, що надумалася: вб’ють! А що… Можуть i вбити… Можуть запросто вбити. Або й повiсити. Якщо дiзнаються… Уявив себе раптом у петлi й аж покрутив головою, мов вивiльняючи шию. Отак можна й загинути нi за цапову душу.







