На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Гайдук одного погнав одразу ж в управу: чергувати про всяк випадок, а двох уже тут поставив на чатах: одного на дорозi, що вела в село, а другого – з боку левади. Щоб нiхто не здумав непомiтно втекти. Хоч i попередив, що пiсля роботи влаштують усiм перекличку, однак вiд цiеi публiки всього можна ждати.
Ходив то подвiр’ям, то садом, наглядав за роботою. Особливо пильно придивлявся до молодi: чомусь був переконаний, що тiльки вони, оцi сопляки, могли написати отi двi листiвки й повiсити на воротях налигача. «Цей?.. Цей?.
Побачив ледь помiтний димок, що пiднiмавсь над колодами складеними, рушив скрадаючись.
Там сидiв на осоннi парубiйко рокiв шiстнадцяти. Курив. Аж очi заплющив – блаженствував. Гайдук мовчки стояв, впившись у порушника поглядом, йому вже здавалося, що вiн десь його бачив. І оце худе в ластовиннi обличчя, й нерозчесану русяву чуприну, i босi ноги, що вилiзали з куцих штанiв.
Парубiйко раптом здригнувся, розплющив очi. Побачив Гайдука, занiмiв. У одвислих губах продовжувала димiти цигарка.
– Куримо? – запитав спокiйно Гайдук. – Ану встань… Встань. – Бо парубiйко все ще сидiв, витрiщившись на Гайдука. І коли той звiвся нарештi, натренованим, коротким ударом поцiлив йому прямо у зуби. Страшний той удар кинув парубiйка на землю, з рота чвиркнула кров.
– Вдруге пристрiлю на мiсцi, – процiдив крiзь зуби Гайдук.
Схлипуючи, затуляючи долонею розквашеного рота, парубiйко звiвся над силу i задком-задком – од Гайдука. Гайдук же дiстав хустину, витер бридливо правицю, рушив до саду.
Пiсля цього всi працювали мовчки, мов води в роти понабиравши. Кивне хiба один одному – «Подай!» – та й знову за роботу. І коли врештi була оголошена обiдня перерва i люди заходилися коло iжi, принесеноi з села, кожен iв собi мовчки, мов з примусу.







