На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436

Автор
Дата выхода
10 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анастасія Байдаченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Анастасія Байдаченко, авторка семи книжок, захоплюється історією Середніх віків та Столітньої війни вже більше 20 років. У видавництві «Фоліо» 2018 року вийшов друком перший роман «Орлеанської саги» «Дама з покритою головою. Femme couverte».
Життя позашлюбної доньки герцога Орлеанського Ізабелли було схоже на балансування на межі прірви, бо вона відважилась бути Femme sole – самостійною дамою у жорстокому світі, що належить чоловікам зі зброєю і де вже майже сто років точиться війна між Англією та Францією. Ізабелла, мадам де Вандом, з юнацьких літ має дбати про інтереси родини при дворі та виконувати накази королеви, часом небезпечні, часом негідні, часом проти своєї волі, аби зберегти місце фрейліни, поінформованість та вплив. На кожному кроці цілком реально перечепитися й втратити все: репутацію, місце придворної дами, дітей, майно, волю та навіть життя. До того ж головній героїні доведеться зробити складний вибір між почуттями до двох чоловіків, кохати одного з яких забороняє церква та суспільство, а другого ніколи не прийме її родина, бо він чужинець…
📚 Читайте "Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Рауль де Вандом, вбраний у темно-червоний оксамит, яскравий, як полум’я, на темному тлi своiх васалiв та бляклоi дружини, дав знак капелану. Той розкрив грубе Євангелiе, прикрашене лазурово-золотими мiнiатюрами, й поклав Вандому на колiна. Рауль простягнув обидвi руки до Ізабелли, запрошуючи ii. А коли вона, як велiв звичай, вклала своi згорнутi тремтливi долонi в його, то мусила подивитися Вандому у вiчi. Приголомшена шалом у його свiтло-блакитних очах, вiдразу ж вiдвела погляд.
– Чи бажаете ви, мадам, вiдтепер стати моею людиною безумовно?
– Я бажаю цього, монсеньйоре.
Вона впевнено повторила фуа – присягу на вiрнiсть, за капеланом, що стояв справа за нею та шепотiв на самiсiньке вухо слова клятви. Руки ii, мiцно стиснутi Раулем, зробились неслухняними й тремтiли, а серце виривалось iз грудей вiд хвилювання.
Рауль де Вандом передав Ізабеллi перстень та рукавичку, що мали символiзувати тi землi, за якi приносився омаж.
– А тепер, мадам, дайте менi поцiлунок вiрностi.
Ізабелла поцiлувала праву руку Вандома. Традицiя зобов’язувала сеньйора повернути поцiлунок васалу на знак взаемноi вiрностi та довiри. Рауль встав зi свого крiсла пiд балдахiном iз синiми вандомiвськими левами, подав руку Ізабеллi, допомагаючи пiдвестися, та повернув поцiлунок у той спосiб, що не був у звичаi iз дамами з мiркувань пристойностi – у вуста. І в тому поцiлунку не було нiчого, що нагадувало б про поважнiсть церемонii, взаемну вiрнiсть чи довiру.
– Залиштесь на цю нiч у Шапель-Вандомуаз, мадам…
Вона ледь помiтно хитнула головою й так само тихо вiдповiла:
– Я не смiю, монсеньйоре, – королева чекае на мене в Шинонi.
Вандом аж язиком цокнув вiд розчарування i провiв ii спраглим, повним жаги поглядом. Як би вiн не сподiвався, що все скiнчилося, вiн досi хоче цю жiнку. Та нi, вiн хоче ii втричi сильнiше! Ізабелла схилилась у реверансi та поквапилась залишити залу.
Вона iхала до Шинона, вже не помiчаючи лагiдностi луарськоi весни, свiжих запахiв молодоi трави та терпких квiтiв.






