Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436

При дворi молодий Вандом мав репутацiю чепуруна, що опiкуеться своiм зовнiшнiм виглядом, дбае про вбрання та поеднання кольорiв. З’явитися перед очима його високостi у такому жахливому виглядi без iстотноi причини – таке було годi й уявити!

– Ваша високосте, я привiз кепськi новини. Пробачте менi… Три днi тому герцог Бедфорд узяв штурмом ваш славетний замок Шуазi.

– Що?! – з обличчя дофiна зникли усi слiди любовного нетерпiння, з яким вiн щойно цiлував руки мадам де Жуаез.

Шарль майже вистрибнув з крiсла й схопив Вандома за плечi, змушуючи пiдвестися.

Аж тут принц зауважив, що сорочка Рауля червона вiд кровi, i вiн ледве тримаеться на ногах.

– Увесь гарнiзон англiйцi повiсили на стiнах, утiкачiв утопили у замковому ровi…

– Повiсили маркiза де Гаре, дворянина? Ви певнi?

– То все вiдбулося на моiх очах, ваша високосте. Потiм Шуазi вiддали на розграбунок та спалили. Менi ж наказано передати вам слова короля Англii: «Так буде з кожним французьким замком, що насмiлиться чинити спротив».

– Як вам вдалося врятуватись?

– Я здався лорду Монтгомерi, ваша високосте, i вiн дав слово зберегти мое життя, бо ми схрестили зброю пiд час останнього штурму.

До Рiздва я маю сплатити викуп або ж прибути до Парижа на волю лорда Монтгомерi.

– Я вдячний Пресвятiй Дiвi за ваш порятунок! І цьому надто чеснотному, як на англiйця, лорду! Але вас поранено, я негайно накажу моему лiкарю, метру Садару, оглянути вас.

– Ваша високосте, моi рани стерпнi. Я був би надзвичайно вдячний за великий келих гiпокраса та лiжко.

Я хочу завтра бути в Ла Шапель-Вандомуаз.

– Але ж це непроста дорога для пораненого!

Рауль лише вклонився у вiдповiдь. Виходячи, вiн майже зiштовхнувся у дверях iз королевою Йоландою, яка мала звичку заходити у кабiнет зятя без супроводу пажа чи попередньоi доповiдi. Упiзнавши ii величнiсть, Вандом через силу вклонився, проте через рiзке запаморочення мусив зiпертися рукою об стiну. Королева навiть й оком не повела.

Помiтивши знiяковiлу мадам де Жуаез, королева ледь помiтним порухом пальця у чорнiй рукавичцi наказала iй забиратися геть.

Знiяковiла Жанна, схилившись у низькому реверансi, поквапилась зникнути, вона аж нiяк не хотiла мати стосунок до справ полiтичних, военних чи державних.

– Мадам, моя матiнко, – звернувся до королеви дофiн, коли вони лишились наодинцi. – Англiйцi захопили Шуазi й стратили весь гарнiзон.

– Сумнi новини сьогоднi, ваша високосте. А я йшла вам повiдомити, що вчора бургундцi взяли Сен-Дiзье.