Морошка для Оксани

– Яке до бiса творiння?! – сердито буркнув виконроб. – Хiба за тиждень щось путне змонтуеш? Насядуть зверху – пискнути не встигнеш! А ти кажеш – «творiння».

У Бондаренка перед приiздом комiсii завжди псувався настрiй. Сьогоднi вiн здае бурову, тому нервуе, хвилюеться.

– Котлован, бачу, не готовий, рибiнспекцiя не пiдпише.

– «Японцю» на двi години роботи… Пiдпише, кiнець мiсяця, – невпевнено каже вiн, чухаючи потилицю, i несподiвано махае на мене руками: – Ти йди, йди, майстре, не чiпляйся. Нiчого душу гризти, без тебе начальникiв вистачае.

Тепер про роботу Бондаренковi нагадувати не варто вирiшив я i рушив до агрегатного вiдсiку, де дизелiсти чаклували бiля моторiв, а слюсар бригади, Іван Семенович Диба, порався пiд щитом лебiдки.

– Семеновичу! – гукнув я слюсаря.

– Агов, – долинув звiдкись iзнизу, наче з дiжки, басовитий голос. Зарипiли чоботи, дзенькнули бiля мене ключi, i з-пiд щита вилiз Диба.

– Як справи?

– Думаю – на три з мiнусом. Змонтовано на перший погляд бiльш-менш… От тiльки на вишку не лазив. Дизелi треба пускати – в дii перевiрити. Бо в нас як роблять: зовнi добре, а пустиш мотори – почне розсипатися. Щит он поставили, а не закрiпили.

– Гаразд, закрiплюйте. Вишку я сам перевiрю.

– Ясно, – сказав Диба i знову полiз пiд лебiдку. Перевiряти пiсля слюсаря не було потреби. Бурову Іван Семенович знав, як власнi п’ять пальцiв, слюсарем працював чотирнадцятий рiк i, якби щось серйозне виявив – одразу зчинив би гвалт.

Металевими сходами пiднявся на вишку, роззирнувся довкола. Помiтив чорну цятку, яка росла й росла, i невдовзi впiзнав уазик головного iнженера нашого бурового пiдприемства Сабiрова. Їде комiсiя, час спускатися вниз.

Уазик розвернувся перед мiстками, i з машини вийшов Сабiров.

– Так, шановний, завтра мусиш дати першi метри, – привiтавшись, одразу насiв на мене головний iнженер.

– За планом триста! – заперечив я.

– Тепер п’ятсот, як мiнiмум! В управлiннi виконання плану на гранi зриву. На твою «нулiвку» надiя!

За три днi п’ятсот метрiв, мало не закричав я. – Триста, якщо не пiдведе обладнання, може, якось витягнемо. Але п’ятсот?… А ще треба перевезти вагончики, обкатати двигуни, вiдремонтувати насоси. Нi, п’ятсот метрiв не потягнемо.

Однак стримався висловитись уголос.