Вітіко

Тодi завжди знали, хто князь, його права нiхто не ставив пiд сумнiв, люди виконували свiй обов’язок i всi видатнi люди вшановували короля i князя, та й народ загалом, про що казали навiть вороги короля, любив його, i то всi, вiд найзаможнiших шляхтичiв Богемii до найбiднiших музик. Був тодi один чоловiк, ви, певне, чули про нього, його звали Боржетех, вiн був абат i керував монастирем у Сазавi; цей абат малював гарнi картини i виготовляв iз дерева, каменю та костi святих та небеснi створiння, тож туди приходили люди i з подивом та сльозами роздивлялися iх.

То був шляхетний i веселий чоловiк, i король Вратислав дуже любив його. Одного разу на врочистiй месi вiн випередив епископа Космаса i сам поклав корону на голову короля. Єпископ через те так розсердився, що наказав йому вирiзьбити хрест iз розп’яттям заввишки в людину, понести його на плечах до Рима i поставити в соборi Святого Петра. І Боржетех справдi зробив так, як йому наказали. А де тепер знайти чоловiка, який, навiть якби вiн знав, що таке послух, засвiдчив би отаке визнання святостi порядку? Це все зникло. Тодi князi змiнювали один одного на престолi без суперечок. За поривним Ульрiхом iшов перший Бржетислав, що видав закон про перехiд престолу до найстаршого в роду, пiсля Бржетислава йшов вродливий Спiтигнев, а пiсля нього – його брат, наш король Вратислав, потiм його брат Конрад, а за Конрадом, сином Вратислава, – другий Бржетислав, який поклав край наступностi за вiком. Потiм настали тяжкi усобицi, про якi я вже розповiдав сьогоднi. До утвердження наступностi за вiком, оскiльки сини князя по смертi батька завжди подiляли землю, теж точилися кривавi й запеклi битви. Закон про наступнiсть за вiком поклав край цим суперечкам, натомiсть породив iншi. Князь, прихильний до своiх дiтей i братiв, iз бiльшою охотою прагнув бачити iх як наступникiв, нiж найстаршого в роду, що мiг бути дуже далеким вiд його любовi, а оскiльки князь мав владу, вiн намагався скористатися нею. Несамовитий другий Бржетислав ще замолоду пiд час одного вiйськового походу внаслiдок необережного купання в рiчцi, яким вiн привабив до себе ворогiв, прирiк на смерть багатьох видатних людей держави, що охороняли його; вiн убив Здерада, приятеля свого батька Вратислава, бо той Здерад якось дорiкнув йому цим, тож унаслiдок цього вбивства виникла недовiра мiж ним i батьком, ба навiть спалахнула грiховна синiвська вiйна.