Сліпота

Дуже повiльно, спираючись на лiктi, крадiй автомобiлiв пiдняв свiй тулуб. Ногу вiн уже не вiдчував, вiдчував лише бiль, решта ноги перестала йому належати. Вона задерев’янiла й не згиналася в колiнi. Вiн перекотив тiло на бiк здоровоi ноги, яка тепер звисала з лiжка, потiм обхопивши ii руками нижче стегна, спробував повернути в той самий бiк хвору ногу. Наче зграя вовкiв, що несподiвано прокинулися, болi розбiглися на всi боки, щоб негайно повернутися до того внутрiшнього кратера, з якого вони годувалися. Спираючись на руки, вiн потроху посунув тiло по матрацу в напрямку проходу мiж лiжками.

Коли дотягнувся до пiдвищення над нiжками лiжка, то мусив перепочити. Вiн дихав важко, наче його мучила астма, голова йому хиталася мiж плечами, вiн не мiг утримати ii на них. Через кiлька хвилин його дихання стало регулярнiшим, i вiн почав повiльно пiдiйматися, спираючись на здорову ногу. Вiн знав, що друга нiчим не стане йому в пригодi, що вiн муситиме тягти ii за собою повсюди, куди захоче йти. Вiдчув запаморочення голови, невтримне тремтiння опанувало йому все тiло, вiд холоду й лихоманки в нього зацокотiли зуби. Хапаючись за спинки лiжок, iз великими труднощами пересуваючись вiд одного до iншого, вiн пропихався мiж сонними людьми, тягнучи за собою, наче мiшок, поранену ногу. Нiхто його не помiтив, нiхто не запитав, Куди йдеш ти о цiй годинi, а якби хтось його про це запитав, то вiн знав, як йому вiдповiсти, Йду вiдлити, сказав би вiн, вiн би лише не хотiв, щоб його покликала дружина лiкаря, iй би вiн не мiг збрехати, вiн мусив би подiлитися з нею намiром, що виник у його головi, Я неспроможний бiльше тут гнити, я визнаю, що ваш чоловiк зробив для мене все, що мiг, проте коли менi треба було вкрасти автомобiль, я не просив когось iншого, щоб вiн його для мене вкрав, тепер та сама iсторiя, я сам повинен до них пiдiйти, коли вони побачать мене в такому станi, то вiдразу зрозумiють, що я почуваю себе погано, вони посадять мене в карету «швидкоi допомоги» й вiдвезуть до лiкарнi, немае сумнiву в тому, що iснуе лiкарня лише для слiпих, ще один слiпий не становитиме для них нiякоi рiзницi, вони вилiкують мою ногу, менi розповiдали, що вони лiкують навiть засуджених на смерть, якщо хтось iз них захворiе на апендицит, вони спочатку зроблять йому операцiю, а вже потiм страчують, щоб вiн помер чоловiком здоровим, те саме вiдбудеться й зi мною, якщо вони захочуть, то можуть знову повернути мене сюди, менi, зрештою, байдуже.