Сліпота

Йому було надзвичайно важко пройти через турнiкет, i його рана запульсувала з такою силою, нiби його серце змiнило мiсце розташування й тепер калатало десь унизу. Дiвчина в чорних окулярах знову взяла малого за руку, але вiн намагався триматися якомога далi збоку, боячись, що хтось помiтить його необережнiсть, наприклад, лiкар, який пробурчав, Тут смердить сечею, а дружина вирiшила, що повинна пiдтвердити його сумнiв, А й справдi, смердить, цей сморiд не мiг поширюватися вiд нужникiв, бо до них було ще далеко, але змушена поводитися, як слiпа, вона також не могла вiдкрити, що сморiд поширюеться вiд намочених штанцiв хлопця.

Вони погодилися на тому, як жiнки, так i чоловiки, що коли пiдiйдуть до нужникiв, то першим пропустять хлопчика, але зрештою чоловiки увiйшли всi разом, незважаючи на вiк чи нагальнiсть потреби, адже нужники не мали окремих пiсуарiв, як то зазвичай i бувае в подiбних мiсцях. Жiнки залишилися бiля дверей, заявивши, що можуть терпiти довше, але все мае своi межi, й через кiлька хвилин дружина лiкаря сказала, Можливо, тут е й iншi нужники, проте дiвчина в чорних окулярах вiдповiла, Щодо мене, то я можу почекати, Я теж, сказала друга жiнка, потiм запала мовчанка, пiсля якоi вони почали розмовляти, Як ви ослiпли, Як i iншi, раптом перестала бачити, Ви були вдома, Нi, То це сталося тодi, коли ви вийшли з консультацii мого чоловiка, Бiльш або менш, Що ви хочете сказати цим «бiльш або менш», Що я ослiпла не вiдразу, як звiдти вийшла, Ви вiдчули якийсь бiль, Болю я не вiдчула, та коли розплющила очi, то була слiпа, А я нi, Що нi, Моi очi не були заплющенi, я ослiпла в ту мить, коли мiй чоловiк заходив у санiтарний фургон, Йому пощастило, Кому, Вашому чоловiковi, адже, ослiпнувши, в такий спосiб ви змогли залишитися з ним, Я вважаю, пощастило також менi, Справдi, пощастило й вам, А ви, сеньйоро, одружена, Нi, не одружена, а вiдтепер, думаю, нiхто нiколи не захоче одружитися зi мною, Але ця слiпота мае надто ненормальний характер, вона так вiдрiзняеться вiд усiх тих способiв ослiпнути, що вона не може тривати вiчно, А що як ми залишимося слiпими до кiнця життя, Нi, А якщо й усе людство ослiпне, Це було б жахливо – жити у свiтi слiпих, Я навiть уявляти собi цього не хочу.

Зизоокий хлопчик перший вийшов iз нужника, вiн навiть не мав потреби туди заходити. Вiн закасав штанцi до середини нiг i зняв шкарпетки.