Пригоди бравого вояка Швейка

Зрозумiли?

Чиновник незчувся, як Швейк пiдскочив до нього, поцiлував руку i сказав:

– Хай вам Бог вiддячить за все! Якщо ви потребуватимете колись чистокровного песика, будьте ласкавi звернутися до мене. Я торгую собаками.

Отак Швейк опинився знову на волi й на дорозi додому.

Вiн роздумував, чи не зайти ще до пивноi «Пiд келихом», i кiнець кiнцем вiдчинив дверi, через якi недавно вийшов у супроводi агента Бретшнейдера.

У пивнiй панувала могильна тиша. Там сидiло кiлька вiдвiдувачiв i мiж ними сторож костьолу Святого Аполлiнарiя.

– От я й повернувся, – весело промовив Швейк. – Дайте-но менi кухоль пива. А де наш пан Палiвец? Уже вдома?

Замiсть вiдповiдi Палiвцова почала плакати й, захлинаючись на кожному словi, простогнала:

– Дали… йому… десять… рокiв… тиждень тому…

– Он воно як, – сказав Швейк. – То вiн уже на сiм днiв мае менше.

– Вiн був такий обережний, – плакала Палiвцова.

Всi присутнi в пивнiй уперто мовчали, немовби тут i досi блукав дух Палiвця i радив iм бути ще обережнiшими.

– Обережнiсть – мати мудростi, – сказав Швейк, сiдаючи до столу i пiдсуваючи до себе кухоль пива, де в пивнiй пiнi утворилися дрiбнi дiрочки: це впали сльози панi Палiвцовоi, коли вона несла пиво Швейковi. – Нинiшнi часи такi: бережи вуха, щоб не вкусила муха.

– Вчора у нас було два похорони, – звернув розмову на iнше церковний сторож.

– Мабуть, хтось умер, – сказав другий вiдвiдувач, а третiй спитав:

– А похорони були з катафалком?

– Цiкаво знати, – сказав Швейк, – як вiдбуватимуться похорони вiйськових пiд час цiеi вiйни?

Вiдвiдувачi встали, розплатились i тихо вийшли, Швейк залишився наодинцi з панею Палiвцовою.

– Я нiколи не думав, – сказав вiн, – щоб невинну людину могли засудити на десять рокiв. Що колись одному невинному влiпили п’ять рокiв, таке я вже чув, але щоб на десять – це вже трохи переборщили.

– Та вiн же в усьому признався, – плакала Палiвцова. – Як вiн тут говорив про мухи й про той портрет, так само повторив це i в управлiннi полiцii, i на судi. Я була на тому судi за свiдка. Але менi сказали, що я перебуваю в родинних зв’язках зi своiм чоловiком i можу вiдмовитися вiд свiдчень. Я дуже налякалася тих родинних зв’язкiв, щоб, бува, чого не вийшло, i вiдмовилася свiдчити. Господи! Вмиратиму, а тих очей не забуду.