Пригоди бравого вояка Швейка

На Жижковi одного разу парафiяльний священик вiдлупцював слiпого, який теж не зняв шапки, а до того ж бiдолаху ще й посадили, бо в судi йому довели, що вiн не глухонiмий, а тiльки слiпий, отже, чув дзеленькання дзвiночка i своею поведiнкою подавав поганий приклад, хоч це й було вночi. Це так, як на свято Тiла Господнього[152 - Обрядове релiгiйне свято у католикiв.]. В iнший день люди на нас навiть на звернули б уваги, а тепер будуть перед нами шапки скидати, тому, якщо, пане фельдкурате, не маете нiчого проти, я миттю принесу дзвiночок.

Дiставши дозвiл, Швейк за пiвгодини принiс дзвiночок.

– Це з ворiт заiзду «У Кржiжку», – сказав вiн, – коштуе менi п’яти хвилин страху, i до того ж довелося чекати, бо весь час швендяли люди.

– Я йду до кав’ярнi, Швейку. Якщо хто прийде, хай зачекае.

Десь за годину з’явився сивий пiдстаркуватий пан. Тримався вiн прямо i дивився суворо.

Вiд усiеi його постатi вiяло злобою й рiшучiстю. Дивився вiн так, немовби доля послала його знищити цiлу нашу бiдну планету, щоб i слiд ii загубився у всесвiтi.

Добродiй говорив грубим, сухим i суворим тоном.

– Вiн дома? Пiшов, кажете, до якоiсь кав’ярнi? Сказав зачекати? Гаразд. Чекатиму хоч до ранку. На кав’ярню грошi е, а борги платити нема чим. Священик! Тьху, до бiса! – І вiн плюнув у кухнi на пiдлогу.

– Не напльовуйте нам тут, пане, – озвався Швейк, дивлячись з цiкавiстю на незнайомця.

– А я ще раз плюну, отак, – уперто сказав суворий добродiй, плюючи на пiдлогу вдруге.

– Якщо ви культурна людина, – застерiг його Швейк, – вiдучiться плювати в чужiй квартирi. Чи, може, ви думаете, що коли вибухнула свiтова вiйна, то вам уже все дозволено? Поводьтеся пристойно, а не так, нiби якийсь голодранець. Ви повиннi бути чемним, говорити ввiчливо i не хулiганити, ви, пришелепуватий цивiляко!

Суворий пан устав з крiсла i, тремтячи вiд хвилювання, заговорив:

– Ви що собi дозволяете? Ви смiете казати, що я невихована людина? То хто я, по-вашому, хто? Кажiть!.

– Нужник, ось хто ви! – випалив Швейк, дивлячись йому в очi. – Плюете на пiдлогу так, наче ви в трамваi, поiздi або десь у ресторанi. Я завжди дивувався, чому там усюди висять таблички, що на пiдлогу плювати забороняеться. А тепер бачу: це через вас. Вас, мабуть, уже всюди добре знають.

Суворий незнайомець аж на виду змiнився, й на адресу Швейка й фельдкурата посипався град добiрноi лайки.