Кращий вік для смерті

У ротi чувся гидкий присмак лайна i блювоти, болiли розбитi губи, саднило в боцi, а на передплiччi, куди потрапив приклад, наливався багряний шишак.

Книжник не був готовий воювати з вождями.

Вiн хотiв миру, нехай навiть цiною приниження. Вiн хотiв повернутися в напiвтемряву свого житла, де щоночi шарудiли з-помiж паперiв щури, де пахло сирими корiнцями книжок i сечею гризунiв. Тiльки там, серед тисяч дивом уцiлiлих, хоч i погризених книжок, вiн вiдчував себе захищеним. Там вiн був удома.

– Якщо ви залишите мене в спокоi, я розповiм вам про мiсце, де е лiки вiд Нещадного, – сказав вiн, намагаючись надати голосу твердостi.

Свин заiржав.

Весело так, дуркувато, демонструючи дiру замiсть правого верхнього iкла, вибитого пiд час Випробування.

– Ти з нами торгуешся? – запитав Облом примружившись. – Та ти геть скретинiв, хробаче. Плем’я вирiшить, що з тобою робити…

Книжник проковтнув жовч, що пiдступала до горла.

– Плем’я зробить те, що ти скажеш…

– Ти нiчого не купиш своею брехнею, Книжнику, – презирливо процiдив Облом.

– Це не так… Є лiки.

– Це так! – вiдрiзав вождь. – Нема лiкiв вiд смертi. Не ховайся за спиною герли! Будь хоч трохи челом, гiвнюче…

– Але в книжках…

– Що корисного можна знайти в книжках? Там написано, як полювати? Як вижити взимку, коли звiр вiдходить? Книжки – смiття, як i ти.

Книжник пройшов повз Бiлку, подумав i обернувся, щоб подивитися iй в очi.

Тепер вiн стояв на лiнii вогню, прикриваючи своiм тiлом усю трiйцю.

– Ти мене пам’ятаеш? – запитав вiн.

Обличчя в Бiлки було худе, вилицювате, сiрi очi дивилися колюче, недоброзичливо. Вона вся видавалася сплетеною iз джгутiв: передплiччя, шия – суцiльнi м’язи, нi краплi жиру, нiчого зайвого. Навiть густе рудувато-попелясте волосся, яке Книжник чомусь пам’ятав найкраще, було грубо вiдкраяне ножем i перетворене в нерiвну подобу «каре».

– Пам’ятаю, – сказала вона сухо. – Ти – Тiм.

– А я думав, ти мене не впiзнала…

Книжник повернувся i пiшов до вождiв шкутильгаючи.

Бiлка спостерiгала, як Свин вiдважив Книжнику ляпаса, але не на повну силу, а так – полякати. Книжник навiть не став закриватися, похитнувся вiд удару i попрямував далi, приречено схиливши голову.

Облом вiдступав обережно, спиною вперед, нi на секунду не випускаючи Бiлку з поля зору. Перед тим як сховатися в кущах, вiн посварився на неi пальцем i швидко прошмигнув у хащi.