Кращий вік для смерті

Рiзник був майстром бiлувати тушi i нарiзати м’ясо стрiчками для в’ялення, Шкутильгало, будучи ще кiдом, невдало стрибнув iз дерева i тепер шкутильгав при ходьбi, але так кидав спис i стрiляв iз гвинтiвки, що про його ваду мало хто згадував.

– Шо? – Нога криво посмiхнувся. – Здивований, шо я тут? Ти ж все думав, що я тупий? А ми з моiми бро зрозумiли – ти обов’язково повернешся. Може, i е у тебе шось таке, га? Може, Книжнику, ти реально знаеш, як наi…ти Нещадного?

Тiм мовчав.

– Шо мовчиш? Ранiше треба було мовчати… – повiдомив Нога зверхньо.

 – А тепер ти, суко, заговориш… Без варiантiв! Зара ми тебе… Ану, бро, притримайте його…

Книжник не встиг поворухнутися, як Рiзник i Шкутильгало притиснули його до пiдлоги. Згорток iз книжками вiдлетiв убiк. Нога з розмаху гепнувся своiм жирним задом Тiму на колiна i заiржав, витягнувши iз грубо розмальованих пiхов синiй широкий клинок. Вiльною рукою вiн схопив пояс штанiв Книжника i рвонув його вниз, оголюючи живiт i пах юнака. Тiм засмикався, але тримали мiцно, а ще нiж Ноги шпигнув його вiстрям трохи вище лобка, i Книжник завмер.

Тiльки серце, незважаючи на всi старання Тiма здаватися мужнiм, трiпотiло у горлi, наче придушена силомiць птаха.

– Шо, боiшся?

Нiж пройшовся по животу поперек, злiва направо, в паху у Книжника похололо.

– Я тебе не рiзатиму, – пообiцяв Нога. – Я тебе потримаю, а рiзатиме тебе Рiзник. На ременi… Я його для цього i покликав. Вiн добре вмiе рiзати. Так що подумай, а я запитаю ще раз… Ти можеш наi…ти Нещадного?

– Так… – прошепотiв Книжник, ненавидячи себе за боягузтво.

– Та ти, бля… справдi розумний… – посмiшка у Ноги була гнила, переднi зуби почорнiли, iз рота смердiло. – Молодець! Ну, шо… Готуйся спiвати, хробачку!

Тiм дивився на перекошену пику Ноги, на радiснi фiзiономii Шкутильгала i Рiзника, а бачив лише пащу камiна за iх спинами, освiтлену навскiс бляклим мiсяцем… І сажу, яка сипалася з камiнного ходу чорною, майже непомiтною хмаркою. Найбiльше Книжник боявся помилитися – а раптом йому тiльки здаеться, що…

Бiлка виникла в камiннiй топцi раптово, але на цей раз не безшумно – сухе вугiлля хруснуло пiд пiдошвами ii черевикiв.

Нога почув ii й вiдреагував миттево, схопився, розвертаючись, виставляючи в бiк дiвчини свiй величезний нiж, але при тому даючи шанс звiльнитися Книжнику, i той свого шансу не прогавив. Вигнувшись, вiн уклав весь свiй страх i силу в единий удар, який мiг мати успiх: носок його черевика вдарив Ногу в промiжнiсть.