Кращий вік для смерті

Атлас захопив його, як найкращий роман, змусив остаточно прокинутися втомлену вiд буденностi уяву. Але, на жаль, не вбив у Книжниковi наiвнiсть – вiн усе ще вважав, що влаштування Свiту хоч кому цiкаве. Вiн поткнувся до вождiв, щоб подiлитися свiжими знаннями з племенем, але натрапив на холодне бридливе нерозумiння: навiщо? Навiщо племенi знати про це? Що це дасть? Хiба стане хтось добровiльно вiддалятися вiд будинку на багато миль?

Книжниковi було до слiз прикро, що нiкому не цiкавi нi книжки, нi карти, адже – хто б мiг подумати – Парку в атласi придiлялася окрема чверть сторiнки, назва «Кiдленд» i детальна схема.

Руiни «Кiдленда» починалися за декiлька сотень ярдiв за площею. Колись приiжджих зустрiчали ворота, над якими височiли величезнi кольоровi лiтери. Тепер не було нi ворiт, нi букв – лише металева основа конструкцii, руда вiд багаторiчноi iржi, щоправда, вона досi зберегла напiвкруглу форму. Влiтку iржава арка заростала нахабним плющем i виглядала ошатно, узимку ж стирчала, як обгризене ребро, обвите колючим дротом сухого стеблиння.

Бiля колишнього входу, на круглiй клумбi, тепер спалювали жертв Нещадного – це був звичай, його виконували, бо так велiв Закон. Усi розумiли, що нiякоi небезпеки заразитися давно немае, що Нещадний рано чи пiзно прийде до кожного з них, але за Законом, усiх, хто зустрiв Нещадного, належало спалити. А з Законом не посперечаешся!

Праворуч вiд центральноi алеi розташувалося кладовище для тих, хто помер сам по собi: вiд ран, хвороб, в мiжусобицi або в битвах.

А Парк, що розкинувся на величезнiй площi, давно перетворився на лiс.

Атракцiони обвалилися i згнили. Тi ж, що дивом устояли, нагадували величезнi скелети доiсторичних iстот, покритi iржею i коростою облупленоi фарби, обвитi все тiею ж зеленою сiттю плюща та в’юнкiв. Парк був знайомий Книжнику з дитинства – тут вони грали, коли були бебиками i кiдами, тому вiн досi пам’ятав, де можна через необережнiсть впасти у вiдкритий колодязь, де скрутити собi шию, спiткнувшись об прихованi в густiй травi рейки.

А справжнiй лiс починався за межами парку атракцiонiв, i його Книжник боявся i не любив. Дiм для нього був тут, серед старих стелажiв, заставлених книжками, а найкращою постiллю на свiтi – древнiй, пропахлий вогкiстю i мишачим послiдом матрац, що лежав у кутку.