Чужі сни

Блакитне миготiння наповнило салон авiалайнера, по краях широко розкинутих крил затанцювали тисячi маленьких вогникiв, немов по крайках хтось розвiсив веселi неоновi гiрлянди. Лiтак огорнувся неясним блакитним туманом – так у мультфiльмах малюють магнiтне поле, – контури лайнера втратили чiткiсть, зробилися розмитими. Давидов, який дивився в iлюмiнатор, теж ненадовго ослiп, Карина, що прокинулася вiд його зойку, заплющила очi вiд переляку. Лайнер хитнуло, безладний хор крикiв пасажирiв, якi запанiкували, перерiс у ревiння.

Приголомшений, розгублений Денис заклiпав, намагаючись позбутися райдужних кiл, якi безладно танцювали перед очима, але пiд повiки немов пiску насипали. А-320 труснуло ще раз, потiм iще, а за мить величезна туша лайнера застрибала по повiтряних ямах, наче вiз по розбитiй вибоiстiй дорозi. Загуркотiли пластмасовi панелi, кiлька багажних ящикiв розкрились, i звiдти полетiла ручна поклажа. За дверима туалету хтось пронизливо заверещав. У службовому вiдсiку з гуркотом обрушився вiзок, i по проходу, пiдстрибуючи, покотилися пляшки.

Давидов притиснув дружину до себе. Те, що вiн вiдчував, важко було назвати страхом – Денис не вiрив у те, що вiдбуваеться. Усе здавалося йому кадрами, насмиканими з рiзних голлiвудських фiльмiв-катастроф, яких вiн у дитинствi та юностi переглянув доста. Для повноти картини не вистачало тiльки кисневих масок, якi вилетiли назовнi, та миготливого свiтла – всупереч шаблону, лампи в салонi свiтили рiвно.

– Панi та панове, – голос пiлота в динамiках системи оповiщення звучав майже безпристрасно. Пiлот на таких рейсах завжди був професiоналом iз досвiдом позаштатних ситуацiй i поводився вiдповiдно. – Наш лайнер потрапив у зону пiдвищеноi турбулентностi. Залишайтеся на своiх мiсцях, не пiддавайтеся панiцi, запевняю вас: екiпаж повнiстю контролюе ситуацiю…

Крики i стогiн жаху в салонi стали тихiшi, густий, добре поставлений голос командира дiяв на пасажирiв заспокiйливо. Пiлот, звичайно, мiг брехати, але вiрити у такий поворот подiй нiкому не хотiлося.

– Ми всi, – вiв далi командир екiпажу, – спостерiгали дивне природне явище. Але це не привiд для панiки, панi та панове! У давнi часи, як я розумiю, таке бачили моряки, що плавали в цих широтах.