На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Листи до полковника» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Фэнтези про драконов. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Листи до полковника

Автор
Дата выхода
01 марта 2017
🔍 Загляните за кулисы "Листи до полковника" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Листи до полковника" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Яна Дубинянская) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Смерть Ніколаса Роверти, або ж Лілового полковника, колишнього диктатора екзотичної держави, який останні двадцять років прожив інкогніто у чужій країні, несподівано набуває розголосу. Метушаться журналісти. Непокояться спецслужби. Активізується таємна міжнародна організація під назвою «Структура». Усім їм треба щось одне – від неї, його дочки, сорокарічної вчительки літератури Єви Миколаївни Анчарової.
Колись Ліловий полковник володів цілим паралельним світом на ймення Зріз. Там, у дивному і первісному Зрізі, він ховав від ворогів і від життя свою доньку, принцесу Еву Роверту. Там вона зустріла і втратила своє щастя. Звідти писала батькові відчайдушні листи, що поступово стали її інтимним щоденником.
Нині Зріз – дорогий і модний курорт, де все тепер по-іншому. Та всупереч класичній настанові «ніколи не вертатися до колишніх місць», вона вирушає туди, щоб з'ясувати обставини батькової смерті, врятувати його спадщину від численних претендентів, і віднайти себе.
Переклад з російської Ярослава Мишанича.
📚 Читайте "Листи до полковника" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Листи до полковника", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Листи до полковника
Яна Юрьевна Дубинянская
Смерть Нiколаса Роверти, або ж Лiлового полковника, колишнього диктатора екзотичноi держави, який останнi двадцять рокiв прожив iнкогнiто у чужiй краiнi, несподiвано набувае розголосу. Метушаться журналiсти. Непокояться спецслужби. Активiзуеться таемна мiжнародна органiзацiя пiд назвою «Структура». Усiм iм треба щось одне – вiд неi, його дочки, сорокарiчноi вчительки лiтератури Єви Миколаiвни Анчаровоi.
Колись Лiловий полковник володiв цiлим паралельним свiтом на ймення Зрiз.
Нинi Зрiз – дорогий i модний курорт, де все тепер по-iншому. Та всупереч класичнiй настановi «нiколи не вертатися до колишнiх мiсць», вона вирушае туди, щоб з'ясувати обставини батьковоi смертi, врятувати його спадщину вiд численних претендентiв, i вiднайти себе.
Переклад з росiйськоi Ярослава Мишанича.
Яна Дубинянська
ЛИСТИ ДО ПОЛКОВНИКА
Вона дiзналася випадково. Могла не знати ще годин iз п’ять, бо не збиралася сьогоднi до нього, хотiла лише потелефонувати ввечерi, десь пiсля восьмоi. Зовсiм випадково почула по радiо в чужiй машинi.
Машина була фiзика Лiмберга. У середу в них водночас закiнчувалися уроки – останнiй п’ятий – i фiзик традицiйно пропонував лiтераторцi проiхатися на його автi, а вона традицiйно вiдмовлялася.
Вона думала про свое – як би з найменшими втратами вiдстрiлятися вiд ювiлею – i сприймала слова диктора як шумовий фон, не заглиблюючись у сенс. Але, як воно зазвичай бувае, свiдомiсть активiзувалася автоматично – вiд слiв не просто знайомих, а таких, що мали для неi особисте значення.
Екскурс в iсторiю виявився занадто докладним як для радiоновин, i ii здивування встигло перевищити всi можливi межi. І раптом – буденне, у продовження теми, замiсть прiзвища чи займенника: самогубець…
– Що з вами, Єво Миколаiвно? – Лiмберг загальмував.











