На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Листи до полковника» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Фэнтези про драконов. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Листи до полковника

Автор
Дата выхода
01 марта 2017
🔍 Загляните за кулисы "Листи до полковника" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Листи до полковника" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Яна Дубинянская) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Смерть Ніколаса Роверти, або ж Лілового полковника, колишнього диктатора екзотичної держави, який останні двадцять років прожив інкогніто у чужій країні, несподівано набуває розголосу. Метушаться журналісти. Непокояться спецслужби. Активізується таємна міжнародна організація під назвою «Структура». Усім їм треба щось одне – від неї, його дочки, сорокарічної вчительки літератури Єви Миколаївни Анчарової.
Колись Ліловий полковник володів цілим паралельним світом на ймення Зріз. Там, у дивному і первісному Зрізі, він ховав від ворогів і від життя свою доньку, принцесу Еву Роверту. Там вона зустріла і втратила своє щастя. Звідти писала батькові відчайдушні листи, що поступово стали її інтимним щоденником.
Нині Зріз – дорогий і модний курорт, де все тепер по-іншому. Та всупереч класичній настанові «ніколи не вертатися до колишніх місць», вона вирушає туди, щоб з'ясувати обставини батькової смерті, врятувати його спадщину від численних претендентів, і віднайти себе.
Переклад з російської Ярослава Мишанича.
📚 Читайте "Листи до полковника" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Листи до полковника", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Може, замiниш менi дуенью? Кастеляншу ж замiнили. Чи накажи iй. Там бiйницi незаскленi й дощовi краплинки залiтають. І йому сумно, мабуть. Вiн же iнi-цiйований, вiн усе розумiе. І розмовляти з ним цiкавiше, нiж iз сеньйоритами. А Роза перелякалася, тому що ми лiтали над морем наввипередки. Й усiх пажiв iз iхнiми дикими драконами перемогли! Нехай його випустять!!!
А взагалi у нас все гаразд. Лише сумно через дощ. Море зовсiм сiре. Я читаю книжки, але менi не все дають. Одну Роза взагалi поставила на верхню полицю у другий ряд i заховала в коморi драбинку.
Хотiла написати, аби ти приiхав. Але ж ти усе одно не приiдеш, у тебе справи й обов’язок перед Батькiвщиною. Я розумiю. Я ж принцеса.
Тодi забери мене звiдси!!!
Твоя Евiта.
21.09.14.
РОЗДІЛ IV
Зампродюсерка сказала, що зателефонуе сьогоднi у другiй половинi дня. І дотепер не потелефонувала.
Бiльш iдiотське заняття, нiж стирчати на цьому горищi, годi було вигадати – навiть з поправкою на багатющу Толiкову фантазiю. Спека пiд розжареним дахом стояла неймовiрна, вiд пилюки й павутиння не було чим дихати, плюс постiйнi напади сумнiву, чи ловить тут мобiла, зважаючи на цiлий лiс теле- й радiоантен над головою. Але найгiршим був, звiсно ж, Толiк.
– Марiчко, дивися! Чувак на балкон вийшов. Голий! Знiми його.
– На фiга? Це ж iнший балкон.
– Ну той що… все-таки сусiд. Згодиться.
– Тобi треба фотки всiх сусiдiв? Знаеш, скiльки квартир у будинку?
– А тебе жаба давить? Не на плiвку ж знiмаеш, на цифру… ну Марiчко! Вiн уже йде!.. ну от, пiшов геть.
– Правильно зробив. Я, мабуть, теж пiду.
– Марiчко!!!
Толiк кинувся до неi з протилежного боку горища – йому взагалi не сидiлося на мiсцi, наче панночцi, що очiкуе на кавалера; подiбностi додавали рухомi без перерви припухлi губи й довжелезнi вii.
– Не смикайся, я пожартувала. Чекаю ще пiвгодини. І все!
Краще б вона нiчого не казала. Толiк, звичайно ж, вiдразу став канючити:
– Ну Марiчко-о-о… Це ж наша козирна тема! Ми не можемо отак ii взяти i злити! Та пiсля того, що ми з тобою минулого разу…
Минулим разом Марiчка справдi залишилася задоволена.











