Листи до полковника

тридцять шiсть? Ви маете чудовий вигляд.

Вiн точно знав, скiльки iй рокiв. Якщо не пам’ятав, то, зрештою, в нього пiд носом лежить ii досье. Мабуть, хоче, аби вона сама нагадала… який завтра день. Не дочекаетеся.

Ева мовчала. Роздивлялася фiгурку. І де вони бачили таких шипастих драконiв?

Цивiл помiтив ii погляд:

– Гарна цяцька, правда? Вислухайте, будь ласка, ще одну пораду. Пiсля поховання вам буде краще вiдразу ж поiхати до Зрiзу. Там легко сховатися, уникнути небажаноi уваги до себе, та й вiдпочинете заразом… Ми повнiстю фiнансуемо вашу путiвку за найвищим розрядом.

Коли ви востанне були в Зрiзi?

Вона знову промовчала. Вiн не мiг не знати, коли.

– Люблю Зрiз, – замрiяно промимрив спiвробiтник. – А дiти вiд нього взагалi у захватi. Зрештою, як не крути, несправедливо, щоб подiбними благами користувалося обмежене коло людей. У цьому безсумнiвна перевага демократii над диктатурою…

Вiн прокашлявся. Низько опустив голову, озираючи пляму на краватцi; скривився. Заговорив, не дивлячись, наче всоте формулював щось давно обговорене й вирiшене:

– А повернетеся вже в iнше мiсто, пiд iншим iменем, житло й працевлаштування вам гарантованi.

Програма захисту свiдкiв, може, чули про таку? Коштуе дорого, але в нашому випадку, повторюю, вiдомство почувае себе зобов’язаним… Та ви й справдi якимось чином свiдок.

Остання фраза була жартом. Судячи з його власного негучного смiху.

За смiхом виникла пауза. Таку чемнi господарi розiгрують для гостей, що засидiлися, перед тим, як прощатися.

Дивно. Так, розмова затяглася трохи довше, нiж зазвичай у цьому кабiнетi (а може, iхнi кабiнети всi однаковi, з драконами й фотокартками в тезелiтових рамках?), але ж допит, по сутi, ще й не починався.

– До речi, – кинула вона першу кулю. – Ви хотiли запитати мене щось стосовно смертi мого батька. Починайте.

Цивiл з нерозумiнням глянув на неi:

– Що?.. нi, це непотрiбно. Обставини смертi полковника Роверти, на щастя, питань не викликають. Мета нашоi зустрiчi – окреслити шлях до захисту вашого приватного життя, i я радий, що ми так швидко порозумiлися.

Повторюю: нам дуже шкода, що так вийшло. Ви можете розраховувати на всебiчну допомогу, Єво Миколаiвно.

Навiть так. Ну що ж. Це вже нiчого не змiнюе.

– Дякую, – Ева слiпучо всмiхнулася. – Я рада, що про мое приватне життя так палко турбуються. Але ви помиляетеся: екзамени у розпалi, i звiльнити зi школи единого вчителя з основного предмета керiвництво фiзично не в змозi.