Гойдалка

– А вiн, – Вiдморозок показав на Еарлана Третього, – також належить до «емiв»?

– Нi, наш iмператор з «лiнii Т».

– Хоч в чомусь я його перевищив.

– Нашi переваги над «народом Т» не надто суттевi, – зауважила Сайкс. – Тим бiльше що в «лiнii Т» е безлiч кластерiв з рiзноманiтними здiбностями, яких не маемо ми. Наприклад, у нашоi лiнii практично вiдсутнi генетичнi переваги, пов’язанi з вiйною i виживанням в екстремальних умовах.

– Це як касти брахманiв i кшатрiiв?

– Таке порiвняння не точне, але як образне е допустимим, – погодилась Преподобна.

Деякий час усi трое мовчали. Кожний думав про свое.

Першим порушив мовчанку Вiдморозок:

– Тi «осьовi» живуть на Землi?

– Принаймнi жили до початку великоi космiчноi експансii. – А тепер?

– Невiдомо.

– А вiдомо, чим, скажiмо, вони займаються?

– Серед iншого, ховають вiд решти людей, а можливо, й вiд Темного одну з древнiх iграшок. Такий червоний камiнчик, за кольором та твердiстю подiбний до корунду. На Землi його називали Жезлом Сили, а також Оком богинi Бау.

– Зiрка Каiнiтiв, – кивнув Вiдморозок.

– …? – очi Сайкс потемнiли, зiницi звузились; вона немов почула вiддалений заклик.

– Альфiйська Пророчиця двiчi казала про Зiрку Каiнiтiв, – пояснив старий. – Про камiнь, що вважаеться священним спадком нащадкiв Каiна. Про вiчнi мандри охоронцiв Зiрки. Про хижий спадок, що йде слiдами своiх отримувачiв. Пророчиця казала: хижий спадок ховае у собi суд.

– Суд?

– Можливо, це якась алегорiя.

– Каiн – це ж персонаж релiгiйноi книги? – iмператор також дивився на пiфiйку. Вiн подумав, що Сайкс опинилась на порозi одного з тих осяянь, що складали таемну – а хтось казав: справжню – iсторiю Планети Жiнок.

– Каiнiти, свiдки Сильного… – пiфiйка немов пробувала цi слова на смак, перевiряла iх на присутнiсть живоi магii. – Це може стати напрямком.

– Пiдказкою? – iмператор намагався триматись на одному щаблi розумiння з Преподобною.

– Напрямком, – повторила пiфiйка, вдивляючись у те, що вмiли бачити лише очi Знаючих.

Проклятi свiдки Сильного

(витяг з анонiмного твору, написаного на Магонii (Пiфii) у ІІІ ст. Ери Вiдновлення.)

[…] Адже насправдi ми нiчого про них не знаемо. На всi запитання, хто ж такi каiнiти, iсторики вiдповiдають словами трьох християнських письменникiв, що жили у катакомбну епоху, – словами Іринея Лiонського, Епiфанiя i Тертулiана.