Гойдалка

Гел побажав ксенобiологу й надалi тiшитися «аркадiйським щастям», роз’еднав зв’язок з нею i залишив оглядову позицiю у доброму настроi. Зрештою, пильнувати з вежi не було необхiдностi. Навколишня астерiйська панорама транслювалась на панель його комунiкатора.

Вже на сходах Гел вiдчув незвичну вiбрацiю захисних екранiв. За секунду вiн отримав повiдомлення, що на пiдземному рiвнi дому з’явились гостi. Автоматика негайно пiдвищила потенцiал захисту.

– Якi ще гостi? – перепитав астрофiзик. Гостей вiн не чекав.

Тим бiльше з того рiвня, де будiвля мала вихiд до тунельних комунiкацiй колонii.

– Два дорослi гуманоiди, – вiдповiла жiночим контральто автоматика дому. – Одного з них iдентифiковно як Самарро Каспета, другий – гадано жiночоi статi. Ідентифiкацiя тривае.

«Цiлком у стилi малюка Сама, – подумав Гел. – Шiсть рокiв про цього роздовбая не було чути, а саме тепер, посеред кiнця свiту, вiн вистрибуе з пiдземноi дiри та ще й з подружкою».

Старий впiймав себе на думцi, що здивувався б менше, якби замiсть онука i незнайомки з пiдземелля вилiзли кiвсяки з адельмами.

Гел похитав головою, наче виганяючи з уяви привиди. Вiн голосом розпорядився приготувати снiданок на трьох й рушив до мембрани, котрою зачинявся похилий коридор, що вiв у пiдземелля.

Мембрана стала прозорою. Гел побачив, що коридором до нього наближаеться екзотична парочка. У брудному хлопцевi вiн насилу впiзнав Самарро. Дiвчина навiть у подертому вологому одязi i з розпатланим волоссям була виклично-звабливою.

«Вона не з Випереджаючих свiтiв», – сказав собi астрофiзик. Якби вiн був молодшим, то висловився б iнакше. Адже багато рокiв Гел Каспет провiв за межами Золотоi Планети i в мандрах Периферiею надивився усякого. Спецiалiзованих ноланських клонiв вiн також зустрiчав. Але бурхливий перiод життя минув разом iз бажанням робити беззастережнi висновки. Так, звiсно, дiвчина, яку привiв до дiдового дому Самарро, мала вигляд втiкачки з ноланського борделю. Проте у теперiшнi непевнi часи, таке могло правити за маскування.

Колись Геловi довелось бачити арешт пiфiйськоi шпигунки. Та, швидше за все, була посвяченою Знаючою, а виглядала, як дешева стриптизерка.

– Снiданок за сорок хвилин, – повiдомило контральто.

Гел наказав мембранi щезнути.

– Хау! – онук жестом дав зрозумiти дiдовi, що не розкривае йому обiйм лише з огляду на стан свого одягу. – Вибач, що не попередив про вiзит. А це – Лара. Моя дiвчина, вона з Ноли.