Газават

Купатись ото тiльки? Та ще пак хлопцi збирались порибалити – де там вони будуть, придурки, рибалити – понапиваються скорiш i дурiтимуть, або роздушать булiк i будуть тодi мiсяць по всьому мiсту галдiти, як вони в Сулимах план хапали. Ну нема ума – не вставиш.

І взагалi не хотiлось Солi, щоб вони бачили хату, i двiр, i вуличку ii дитинства. Нi на що там нинi дивитись – одна пустка скорботна та тлiн. Та й дитинства того наче не було.

4

– Ну то як?

Внадився той Руслан, наче не перед добром.

Соля зiтхнула i прилаштувала до корпусу останнiй контакт транзистора, передала Оленцi – та складала iх рядами в щось на кшталт коробочки для подальшого спаювання. Солi не був до кiнця зрозумiлий повний цикл виготовлення даних приладiв у тутешнiх цехах, хоч вона вже майже й закiнчила факультет електронiки. Проте нинi вони працювали в збиральному цеху, i тут все було бiльш-менш ясно: Юля сортувала деталi приладу – контакти до контактiв, корпус до корпусу, видобуваючи iх з пакунка, потiм Соля збирала прилад, а Оленка вставляла в ту продовгувату штуку.

Взагалi ця iх практика – це якийсь суцiльний фарс, i це Солю бiсило. Їх по документах усiх призначили помiчниками начальника цеху! Причому iхнього профiльного. А працювали вони по прибуттi на завод в якостi «принеси-подай» де тiльки завгодно, в основному – в металiстiв. Інколи доводилось навiть тягати на собi не надто легку арматуру з числа шахтного обладнання! Одна була розрада – цехи там великi i дуже легко можна де-небуть загубитись ненароком.

Сьогоднi ж оце при прибуттi за прохiдну iх, трьох дiвчат, перехопили жiночки з iхнього профiльного вiддiлення пiдприемства i забрали до себе допомагати. А це приперся Руслан (видно, злиндив од металiстiв – як же ще) i нумо про той пiкнiк, чи турпохiд, чи як його це назвати. І в iдальнi на перервi, напевне ж, знову всi будуть про се тептелiти.

– А она большая? Ну деревенька эта… А? – Юля копирсалась у пакунку з деталями.

Вона була кримчанка, з Джанкоя. Невисока миловидна дiвчинка. Круглолиця, з густим каштановим волоссям i великими зеленими очима, добродушна, вона була улюбленицею всiеi групи, але людей, що ii знали мало, часто дратувала притаманна iй неуважнiсть. Дiвчина була вся в собi, i часто починала щось перепитувати, коли розмова вже давно закiнчилась, або забувала якiсь елементарнi речi.