Вiрус. Науково-фантастична повість

 – Днями цей алхiмiк менi заявив, що всi фiнансисти – крючкотворцi! Так! А от вiн – дослiдник, який принесе велику користь. Якщо ж у нього не вийде, то вийде у такого, як вiн.

– Хiба ж вiн не правий? – сказав Степан, пiдводячись зi стiльця i збираючись iти.

Макс розвiв руками, не знаходячи, що сказати. Вiн не мiг зрозумiти таку поведiнку своiх друзiв. Проте вникати в причини та наслiдки подiбних дiй вiн теж не хотiв.

– Дмитро вiдкинув всi моi бiзнес-пропозицii, – зiтнув плечима Макс. – Мова може йти тiльки про фiнансування його генiальних iдей.

І я дiйсно частину його iдей фiнансую. Гаразд, не буду тебе нi в чому переконувати. Чим тепер займатимешся?

– Я йду лiкувати людей, – вiдповiв Степан. Потис руку друговi i вийшов.

Макс стояв у пустому кабiнетi, склавши руки на грудях. Впевнений у собi i своiх дiях, вiн усвiдомлював, що переконувати Степана бiльше не потрiбно, у нього своя дорога.

«Дуже просто, – подумав вiн услiд Степану. – Воля долае волю».

Спогади перервалися тим, що лiтак почав знижуватись.

Одразу до нього пiдiйшла струнка гарна стюардеса i ледь нахилившись, промовила:

– Максиме Петровичу, ми вже над Конго. Ви хотiли побачити краевиди з висоти пташиного польоту.

– Дякую, Маргарито, що попередили, – звернувся до неi Макс. – Можете iти. – Глянувши у вiкно, вiн побачив, як хмари поступово зникають, i з'являеться чудова картина. Вiн швидко пiдiйшов до друзiв i кiлька разiв потрусив iх за плечi.

– Прилетiли? – вигукнув Дмитро, поспiхом протираючи очi.

 – Оце так поспав!

– Лiтак опустився на кiлька кiлометрiв, щоб ми могли роздивитись краiну, – сказав Макс. – Ми перетнемо Конго з пiвночi на пiвдень, це бiльше тисячi кiлометрiв, i зупинимось бiля озера Танганьiка.

Друзi подивилися у вiкно i зачарованi незабутнiм видовищем, довго не могли вiдвести вiд нього погляд.

Внизу було видно безкрайнi тропiчнi лiси. Наче пухнаста нiжна ковдра, вони вкривали бiльшу частину краiни. Хотiлося провести по нiй рукою, щоб на дотик вiдчути iх неповторнiсть.

Незабаром тропiчнi лiси на пiвночi почали змiнюватися саванами. Насиченi зеленi кольори поступалися жовто-гарячим. Величезна краiна була вкрита безлiччю повноводних рiчок, якi довiльно перетинаючи ii простiр, створювали дивовижнi вiзерунки.

– Природа Конго така ж рiзноманiтна, як i ii надра. За запасами корисних копалин ця краiна – одна з найбагатших краiн не тiльки Африки, а й усього свiту, – пролунав голос Макса, порушуючи загальну тишу.