Вiрус. Науково-фантастична повість

– Пiдемо i ми, – мовив Степан, перевiряючи аптечку.

– Їхати в машинi – це не на гору лiзти, – сказав Дмитро i перекинувши через плече фотоапарат, першим рушив до дверей.

Незабаром друзi сидiли у джипi i пiд знайому музику мотору мчали хвилястою дорогою до тропiчного лiсу. Слiдом iхали охоронцi. Години минали непомiтно. Позаду залишалися обжитi мiсцевим населенням територii. З кожним кiлометром все бiльше вiдчувалася дика краса природи. Надзвичайно високi могутнi дерева простягали вiття до сонця, утворюючи живу стiну довкола.

– Ось вiн чаруючий i небезпечний тропiчний лiс! – сказав Дмитро, перекрикуючи гуркiт мотору.

– Мiж iншим, тут бiльше свiтла, тепла i води, нiж будь-де в Африцi, – прокричав Степан. – Це iдеальнi умови для рослин, ми можемо в цьому зараз переконатися.

Десь угорi затрiщали гiлки i через мить всi побачили зграю мавп, якi спритно стрибали з дерева на дерево, легко долаючи чималi вiдстанi. Неподалiк пролунали дивнi звуки, що нага-дували спiв i мову одночасно. Це сперечалися довгохвостi папуги.

Не зупиняючись джипи мчали широкою дорогою, прокладеною колесами iнших машин, якi iздили цим маршрутом ранiше. Дерев'янi вказiвники, розташованi вздовж шляху, вказували напрямок руху для шукачiв пригод i цiнителiв краси природи.

– Повертаемо праворуч, – голосно сказав Патрiс i одразу вивернув руля, спрямовуючи джипа вглиб лiсу.

– Навiщо? – вигукнув Дмитро.

– Це единий шлях до племенi Леко. З туристами лекiйцi зустрiчаються неохоче, але я замовлю за вас словечко.

– Я нiколи не чув про таке плем'я, – звернувся Макс до гiда.

– Не дивно, – вiдiзвався той, – його знайшли не так давно. Вiдверто кажучи, вiдомостей про нього отримали мало.

– А нам iхати туди безпечно? – насторожився Степан.

У вiдповiдь гiд нахилив голову i зменшивши швидкiсть, поiхав повiльнiше.

– Минулого року я врятував сина вождя племенi Леко, з того часу вiльно можу заходити на iх територiю.

Пiд колесами шарудiло листя i трiщали гiлки. Тепер вказiвниками слугували по-особливому повернутi дерева, вiдтiнки свiтла та барвистi рослини. Патрiс навчився слухати i розумiти дику природу, набуваючи роками безцiннi знання.

– Цiкавий факт, – прокричав гiд, звертаючись до друзiв.