На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вихиляси долi» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вихиляси долi

Автор
Дата выхода
08 августа 2016
🔍 Загляните за кулисы "Вихиляси долi" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вихиляси долi" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Горбань) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Вихиляси долі» - збірник обраних гумористичних та іронічних оповідань Володимира Горбаня, написаних ним упродовж трьох десятків років. Легке перо автора, кумедні сюжети... ця книга в основному про так званих диваків, тих людей, які за іронією долі потрапляють в несусвітні ситуації. І тільки почуття гумору, яке інколи глибоко у них законспіроване, дозволяє дивакам протистоять тим вихилясам, з якими вони стикаються у житті.
📚 Читайте "Вихиляси долi" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вихиляси долi", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Колего! – скрикнув вiн захоплено, – Дивиться, Володимире Іллiчу, Ви бачите?
– Так, Олександре Вiкторовичу, я ii ще ранiше помiтив, майже бiля самого пiднiжжя узгiр'я, – спокiйно промовив професор Бараев.
– Кого ii? – здивовано запитав Облаков.
– Ну як же. За сто метрiв на пiвнiчний схiд на сухiй самотнiй тополi я бачу молоду самку вухатоi сови.
Професор Облаков на мить сторопiв. За сто метрiв на пiвнiчний схiд на сухiй самотнiй тополi вiн чiтко бачив звичайного сича.
– Колего, – спiвучо простягнув Облаков. – це ж самець звичайного сича. Звернiть увагу на його характерну посадку. На те, як вiн головою крутить, нарештi.
– Мiй друже, ви трохи помилилися, – з ледь помiтним закидом промовив Володимир Іллiч. пiднiмаючи бiнокль до очей. Ви подивиться на вушки, вушки-то як явно стирчать. А кiгтi? Де ви бачили такi кiгтi у сича?
– Колего, – нервово заiкуючись вiд налинувшего хвилювання, запитав Облаков, також розглядуючи предмет спору у бiнокль.
– Дванадцять крат, – гордiливо вiдповiв Бараев.
– Отож, Володимире Іллiчу, отож. З вашим-то збiльшенням, – i вiн спiвчутливо махнув рукою. – не те що у лiсi, у жiночому гуртожитку нема чого робити. Ви на дзьоб подивиться. Ви звернули увагу на дзьоб?
– Та що дзьоб? Що дзьоб? Ви що не бачите, дорогий Олександре Вiкторовичу, що у цього птаха очi свiтло-жовтi? Ви у якому унiверситетi навчалися?
– Ну, знаете, Володимире Іллiчу, – навмисно ростягуючи слова, уiдливо сказав Облаков, я бачу, розбираетесь ви у нiчних хижаках, як моя друга теща в еволюцii гризунiв.
– Що? – спалахнув Бараев. – Це я не розбираюся? А хто, по-вашому, написав монографiю про пiвнiчну сову? Хто захистив докторську дисертацiю з орнiтофауни Нижнього Поволжя? І хто читав лекцii з зоологii хребетних у нашому унiверситетi нещодавно?… Гм, я не розбираюся… Подумаешь, фахiвець вишукався!
– Що ви в мене пальцем тикаете? – образливо вигукнув Облаков.
– Що? Журнал «Бiологiя та домоведення» ви вважаете авторитетним журналом? Боже мiй, яка наiвнiсть! Ви б ще в «Мурзилцi» надрукувалися.






