Програмiст. Науково-фантастична повість

– Нi! – скрикнув Лев Борисович. Цiеi митi вiн був схожий на величезного розлюченого звiра. – Ти розумiеш, що цими словами перекреслюеш усю мою працю за останнi роки! Я вiдмовляюся тобi вiрити!

– Ваша програма дiйсно давала новi математичнi знання, але вони виникали на основi аналогii з тими iнструкцiями, якi були закладенi при написаннi програми. Менi це добре вiдомо, я з таким часто стикався. Вона iмiтувала розум, але дуже переконливо, – якомога спокiйнiше мовив Олег. – Така поведiнка була закладена в iнструкцiях i вона чiтко iх вiдтворювала.

Професор рiзко обернувся до Олега:

– І тобi е чим похвалитися, – сказав вiн. – Ти чекав, аби я вiдкрив карти, щоб потiм побити iх своiми козирями! – вiн дивився на Олега, не вiдводячи погляд. – Говори!

– Тут все, чого я досяг за той час, коли ми бачились востанне, – Олег дiстав новий диск i вставив його у дисковод. – 700 мегабайт безсонних ночей i виправданих очiкувань.

Лев Борисович стояв, склавши на грудях руки, i мовчав.

– Я хочу познайомити вас з програмою, яку навчив жити, усвiдомлювати себе, – сказав Олег. – Без вступу про спроби i помилки, що привели до такого результату, перейду до головного. Марi, так я ii назвав, по справжньому реагуе на електронний свiт, вона прогресуе, вiдхилення вiд закладених iнструкцiй весь час зростають. На даний момент вiдхилення вiд початковоi iнструкцii складае п’ять тисяч вiдсоткiв. Я вам зараз покажу те, що вона може робити.

Олег запустив програму i став поруч з професором. На блакитному фонi з’явився маленький паросток, який досить швидко перетворився на дивовижну квiтку. Пелюстки розкрилися i професор побачив гарну дiвчину. Срiблясто-синiй одяг мiцно обтягував молоде тiло. Вона поправила пишне волосся i посмiхнулася.

– Це i е твоя Марi? – запитав Лев Борисович. – Ти хочеш здивувати мене вмiнням створювати образи, подiбнi до людей? – не приховуючи iронii, сказав професор.

– Не зовсiм так, – вiдповiв Олег. – Я навмисне створив таку вiзуалiзацiю. Спочатку бавився машинками i вигадував неiснуючих iстот. Але пiзнiше вирiшив, що чоловiку природнiше i приемнiше працювати з дiвчиною.

Олег клацнув клавiшою F1 i на екранi бiля Марi з’явилися п’ятдесят бiлих квадратiв з числами вiд одиницi до п’ятдесяти. Олег курсором перемiщував квадрати, зiбравши ряд чисел: 1, 2, 5, 4, 9, 8, 45, 50, 11, 3.