Закохані у львівський дощ

Особливо у вечорi, коли людей у центрi практично немае, а мокра брукiвка вiддзеркалюе свiтло вуличних лiхтарiв та вiкон затишних кав’ярень. Як би я був художником, то неодмiнно намалював би порожню площу Ринок, з мокрою брукiвкою i опалим жовтим листям i обов’язково трамвай. Єдине що рухалось би у цiй картинi.

А вiн романтик. Невже людина так може любити дощ, навiть, якщо це львiвський дощ?

– Я теж люблю цю стару частину мiста, але коли сухо. Не люблю дощ. Менi подобаеться тут рано-рано зранку, краще в недiлю, коли сонце тiльки пiднялося, а людей ще дуже мало на вулицях.

– Бачу, Вам теж не подобаеться натовп. – Сашко посмiхнувся i ми якiсь час йшли мовчки, посмiхаючись кожен своiй картинi.

– Оль, а Вам в яку сторону? Щось я захопився i навiть не запитав куди вас провести. І змушую гуляти Вас пiд дощем.

– Дякую, Ви мене добре вiд нього сховали – посмiхнулася я… зовсiм забула про дощ – думаю, що на Петрушевича.

– Ви не знаете, де залишили машину? – здивувався вiн.

– В мене немае машини, я громадському транспортi- цiкавi у нього запитання.

– Дiйсно? – нiби не повiривши перепитав джентльмен, але чому це його так дивуе? Невже всi iздять на машинах?

– Так – дивакуватий вiн… нiби з iншого свiту – Хоча, не завжди. Коли тепло i сухо, то на велосипедi, хоча люблю пiшки.

– Ви не перестаете мене дивувати, Ольго! Я був впевнений, що дiвчата, якi читають паперовi книжки зникли. А про дiвчат, якi люблять ходити пiшки зовсiм не чув. – розсмiявся вiн… хочу що тут смiшного? – А далеко Вам iхати?

– Новий Львiв.

– Тодi може прогуляемося пiшки? – запропонував зеленоокий кавалер.

– Ви серйозно? – цей чоловiк нiби читае моi думки про те, не хочу поспiшати до дому.

– Звичайно! Правда, я не дуже люблю ходити пiшки, але дуже менi подобаеться Ваша компанiя. Ще, хочу зробити Вам приемне.

– Дякую! Але не варто так жертвувати. – Менi стало просто смiшно з цiеi ситуацii. Це ж безглуздя. Але я не проти. Так би йшла i йшла.

– Що Ви! Менi дiйсно буде приемно з Вами пройтися.

– А на чому Ви пересуваетеся? – спробувала я побороти свою сором'язливiсть. – Хоча я можу здогадатися – на машинi?

– Так, хоча коли сухо i тепло я бiльше люблю на мотоциклi.

– Ух ти! Любите швидкiсть?

– Дуже! Я б сказав шалено! Але я нiколи не поедную швидкiсть з ризиком.