Собор Паризької Богоматері

Сидячи перед ним, дiвчина мовчки дивилася, як вiн iсть, а думала, видно було, про щось зовсiм iнше, часом усмiхалася тим своiм думкам i нiжно гладила розумну голiвку кiзки, що пестливо притулилася до ii колiн.

Свiчка з жовтого воску освiтлювала цю сцену ненажерливостi та мрiйливостi.

Втамувавши голод, Гренгуар вiдчув деякий сором, бо на столi залишилося тiльки одне яблуко.

– А ви не хочете iсти, панно Есмеральдо?

Дiвчина заперечливо похитала головою i задумливо глянула на склепiння комiрчини.

«Що там ii зацiкавило? – подумав Гренгуар, теж глянувши туди, куди й вона дивилася. – Не може бути, щоб ii увагу привертала гримаса кам’яного карлика, вирiзьбленого в центрi склепiння. Хай йому чорт! З ним я ще можу позмагатися».

Вiн гукнув:

– Панночко!

Вона, здавалося, не чула.

Вiн повторив голоснiше:

– Панно Есмеральдо!

Марно, ii думки витали десь далеко, i голос Гренгуара був безсилий привернути iх.

– Що тобi, Джалi? – жваво спитала циганка, нiби прокинувшись.

– Вона голодна, – сказав Гренгуар, зрадiвши нагодi почати розмову.

Есмеральда накришила хлiб, i кiзка почала iсти з ii долонi.

Гренгуар не дав дiвчинi знову поринути в мрii. Зважився на делiкатне питання:

– То ви не хочете, щоб я був вашим чоловiком?

Дiвчина пильно подивилася на нього й сказала:

– Нi!

– А коханцем? – знову спитав Гренгуар.

Вона зробила гримаску й вiдповiла:

– Нi!

– А другом? – наполягав поет.

Вона пильно глянула на нього i, хвилину подумавши, промовила:

– Можливо.

Це «можливо», таке дороге для фiлософа, пiдбадьорило Гренгуара.

– А ви знаете, що таке дружба? – спитав вiн.

– Знаю, – вiдповiла циганка. – Це означае бути братом i сестрою; це двi душi, якi стикаються, не зливаючись, це два пальцi однiеi руки.

– А кохання? – спитав Гренгуар.

– О! Кохання! – мовила вона, i голос ii затремтiв, а очi заблищали. – Це коли двое стали чимось единим. Коли чоловiк i жiнка зливаються в одного ангела. Це щось небесне!

І обличчя вуличноi танцiвницi засяяло дивовижною красою, яка, здавалося Гренгуаровi, цiлком вiдповiдала майже схiднiй екзальтованостi ii слiв, i глибоко вразило його.