На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Собор Паризької Богоматері» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Исторические любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Собор Паризької Богоматері

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Собор Паризької Богоматері" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Собор Паризької Богоматері" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Виктор Мари Гюго) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Неможливо уявити літературу ХІХ століття без Віктора Гюго (1802–1885) – французького поета, прозаїка, драматурга, публіциста. Для французів він – поет і громадський діяч, для всього світу – автор безсмертних книжок. Сам Гюго називав себе романтиком і залишився їм до кінця своїх днів.
«Собор Паризької Богоматері» – перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це – собор Паризької Богоматері.
📚 Читайте "Собор Паризької Богоматері" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Собор Паризької Богоматері", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
В одному кiнцi цього велетенського паралелограма була славнозвiсна мармурова плита, така довга, широка й товста, що, як твердить тогочасний опис, зроблений у стилi, здатному збудити апетит Гаргантюа, «такоi скиби мармуру нiколи й нiхто на свiтi не бачив»; по другий бiк мiстилася каплиця, де була зроблена за наказом Людовiка XI його власна статуя: вiн стоiть на колiнах перед Пречистою Дiвою. До цiеi ж каплицi вiн, не журячись тим, що в шерензi королiвських статуй, розмiщених у залi, залишаються двi порожнi нiшi, велiв перенести скульптури Людовiка Святого та Карла Великого – двох святих, котрi як французькi королi мали, на його думку, великий вплив на небi.
Посеред залу, навпроти головних дверей, для фламандських послiв та iнших поважних осiб, запрошених на вистави мiстерii, зробили бiля стiни вкритий позолоченою парчею помiст, од якого був окремий вихiд – для цього пристосували вiкно в коридор поряд iз золотим покоем.
За звичаем, мiстерiя мала вiдбуватися на мармуровiй плитi, яку приготували для цього ще зранку. На ii розкiшнiй поверхнi, подряпанiй каблуками судовоi братii, спорудили досить високу дерев’яну клiтку.
Чотири судовi пристави Палацу, що повиннi були наглядати за всiма народними розвагами, як у свята, так i в днi страт, стояли по одному бiля кожного рогу мармуровоi плити.
Вистава мала початися тiльки опiвднi, з останнiм, дванадцятим ударом великих курантiв Палацу. Для початку театрального видовища то, безперечно, був дуже пiзнiй час, але доводилося визначати годину, зручну для послiв.
Отож увесь цей численний натовп чекав ще зранку.











