Ukrainian dream. «Последний заговор»

Я думав: чому саме так вiдповiдають люди, коли iх запитують про справи? І дiйшов висновку: бо в них насправдi все, як i було, нiчого не змiнилося, абсолютно нiчого: дiти не поодружувалися, бо не мають доброi роботи та грошей, i одружуватися з ними нiхто не хоче, новоi квартири не купили, бо, знову ж таки, нема грошей, а стара не згорiла, бо так вийшло, за кордон не виiхали, бо що там робити, грошей у рiзнi лотереi на кшталт «Бiнго-Бум-Лото», «Лото-Забава», «Кено» («Вигравай щоденно»), «Телефортуна» i тому подiбне не виграли, суперпризiв типу автомобiлiв, пральних машин i пилососiв також, новоi квартири до кави, яку iм ладнi були подарувати хлопцi з компанii «Нескафе», не подарували, на дорозi багатiй iх не збив iз порушенням правил, i грошей вiдсудити нема в кого, жоден iз вiдомих родичiв не помер, а якщо й помер, то не залишив спадку, тому отак i живуть – як завжди.

Власне, це i е депресiя, коли щодня вiдбуваеться одне й теж саме: сьогоднi – те, що було вчора, а завтра повториться те, що вже сталося сьогоднi, i ти зовсiм не знаеш, як вирватися з цього страшного кола. Рятуе людей те, що вони:

а) переконанi, що е хтось, кому ще гiрше, нiж iм, для цього вони дивляться новини, програми «Жди меня», «Без табу», «Милосердя», «Ситуацiя» i «Чорний квадрат», читають хронiки в газетах i дослухаються до вуличних i транспортних плiток;

б) вiрять, що вони ще вiдносно добре живуть, i радiють з того, що хоча б не хворi;

в) постiйно надсилають своi документи на розiграш «грин-карти» з вiрою в те, що таки ii виграють i або поiдуть до США, або продадуть ii за п'ять тисяч доларiв;

г) жiнки знайомляться з iноземцями, сподiваючись вийти замiж i безбiдно iснувати в однiй iз цивiлiзованих краiн;

д) чоловiки одружуються з еврейками i потiм просять, аби тi вивезли iх до Ізраiлю, де хоча й вiйна, але платять бiльше, i до того ж там найкраща в свiтi медицина, мiнерали Мертвого моря, теплий клiмат, шекелi та дуже маленька, але дуже боездатна армiя.

Переважна бiльшiсть нiколи не виграе «грин-карти» i навiть не береучастi в розiграшi, не одружуеться з iноземцями й нiколи не зустрiчае того, кому живеться дiйсно ще гiрше, нiж iм, але наснаги додае усвiдомлення того, що «грин-карту» таки можна буде виграти i поiхати до США, коли стане вже зовсiм погано, i що все-таки е хтось, кому справдi гiрше, нiж iм.

Бiльша частина мешканцiв нашоi краiни живе надiями, це така звичка, i це просто так iх навчили, а ще – жити надiями значно легше, нiж жити в реальностi.