Ukrainian dream. «Последний заговор»

 – Іди сюди, – гукнула, вiн пiшов слiдом, – на, дивись, дивись ось на це. – Вона дiстала iз сумки жмут грошей i кинула йому до нiг. – Ось заради чого я трахалася з цим жлобом, ось заради цих п'яти тисяч доларiв. Заради цих п'яти тисяч, яких тобi постiйно не вистачае на твою програму, саме заради того, щоби ти не ламав собi голову, де взяти грошi, а мiг спокiйно, – наголошую, спокiйно – робити свою справу, справу, яка, до речi, подобаеться половинi цiеi краiни, так ось заради того, щоби ця справа жила, я й лягла до нього в лiжко, – голосно вдихнула повiтря i, спершись на стiну, сповзла на пiдлогу.

– Скажи менi, Дашо, – вiн розщепив свою сумку й дiстав пакунок, набитий грiшми, сiв навпочiпки i, тримаючи його на пальцi в неi перед очима, дуже тихо. – Навiщо я сьогоднi ризикував здоров'ям i життям, виходячи на ринг проти здорових, сильних бiйцiв пiсля того, як уже чотири роки взагалi не заходив до спортзали, га? Нi, ну ти скажи менi, навiщо? – Пакунок упав на пiдлогу. – Я чоловiк чи ти? І хiба я коли-небудь жалiвся на те, що менi важко, що менi потрiбна чиясь допомога, що менi не вистачае грошей i менi нема де iх узяти? От що менi робити, мила? Ти скажи менi, що я маю зробити?

– Що хочеш.

– Що хочеш, що хочеш… – опустив голову.

– У тебе знову кров на пiдборiддi i око вже геть запухло, – провела рукою йому по головi. – Дурненький ти мiй.

– Та нi, – зустрiвся з нею поглядом, – нi. – В його очах вона раптом побачила таку спустошенiсть i бiль, що iй стало дуже шкода цього високого сильного хлопця, який насправдi зовсiм беззахисний перед цим великим i безжальним свiтом.

– Скажи менi бодай щось. – Вона зрозумiла, що тi слова, якi зараз скаже, вiн запам'ятае на все життя i саме цi слова й будуть правдою, яку вiн так давно хоче вiд неi почути.

– Я люблю тебе, Марку, – пiдвелася й пiшла до кiмнати. Вiн продовжував сидiти на пiдлозi та дивитися на грошi, якi зараз видавалися йому зовсiм непотрiбними й не вартими того, щоби заради них ризикувати життям i лягати пiд товстих, спiтнiлих мужикiв.

Марк зайшов до спальнi й, сiвши бiля Мартiни, довго дивився на полицю з книгами, а потiм зняв футболку та розтягнувся на лiжку. Мартiна глянула на його голий торс i мимоволi затримала погляд. Торкнулася пальцем грудей, потiм повiльно провела ним по животу i зупинилася бiля пояса. Марк нiяк не реагував на цi нiжнi дотики, вiн уже мiцно спав.

– Навiщо ти сказала, що вiн менi не подобаеться? – Мартiна гладила рукою йому живiт.