На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мертвому півню фагот не потрібен» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Знания и навыки, Изучение языков, Иностранные языки. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мертвому півню фагот не потрібен

Автор
Дата выхода
26 октября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Мертвому півню фагот не потрібен" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мертвому півню фагот не потрібен" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Врублевський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Попри іронію, подекуди солонувату й нищівну, цей твір просякнутий любов’ю до «пересічної людини», з одного боку, а заодно переповнений неприхованого їдкого сарказму стосовно властолюбців найрізноманітнішого калібру, від дрібних клерків і до «небожителів». Загалом же роман «Мертвому півню фагот не потрібен» є своєрідною мозаїчною картиною життя на периферіях сучасного світу, периферіях не так географічних, як цивілізаційних, де все нібито просто і зрозуміло, де час, як і сама оповідь, пливе аж занадто повільно, одначе у цій заколисуючій розміреності таяться воістино шекспірівські пристрасті і безліч карколомних, глибоко законспірованих сюжетів, що не надаються до швидкого і однозначного розшифрування.
📚 Читайте "Мертвому півню фагот не потрібен" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мертвому півню фагот не потрібен", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Як тепер бути, як усе обернеться, з ким подiлитися сумнiвами, у кого спитати поради? Якби була жива Месалiна, певно, йому було б набагато легше… Хоча хто його знае! Вiн стiльки натерпiвся з нею, стiльки разiв вона утоптувала його душу i почуття в багнюку, стiльки разiв наштовхувався на ii крижаний, неприховано ворожистий погляд, стiльки разiв його щирiсть розбивалася об стiну нерозумiння й байдужостi, що важко сказати, чи змогла б вона у такi хвилини, як зараз, пiдтримати його, допомогти, зарадити чутливим, заспокiйливим словом.
На думку йому раптом прийшло те, про що нiколи ранiше не замислювався: адже Месалiна була единою в його життi жiнкою! Інших жiнок, навiть легковажних хвойдочок, вiн не мав анi за ii життя, анi пiсля ii смертi. Спробував пригадати, чи хоча б коли-небудь, бодай мимоволi, навiдувалися до нього думки про зраду. І не змiг…
Вiн був далекий вiд того, аби приписувати собi бозна-яку гречнiсть, тим паче був далекий од думки про власну винятковiсть i безгрiшнiсть, але мозок його спалахнув: «А Месалiна? Чи хоча б коли-небудь, хоч би ненадовго, навiдувалось до неi почуття провини? Чи картала себе за зради? Чи визнавала хоча б у глибинi душi, що це ганебно?»
– Ет! – вiдмахнувся од стражденних запитань, як вiд незносноi мухи.
І раптом сполошено здригнувся, не упiзнаючи власного голосу, що пролунав у порожньому залi непринадно i глухо, нiби iз дiжi.
– Певно, саме так починають виживати iз ума, – кисло усмiхнувся. – А що ж! Як нема людинi чим зайнятися, так всякi дурницi i лiзуть до гол…
Обмовк на пiвсловi.
Юджiн укляк, напружено вслухаючись у звуки за дверима.
Нi, радiсно забилося серце, таки не причулося!
В душi Старого Ірландця здiйнявся сущий шквал обнадiйливих почуттiв. А може, запульсувало у скронях, насправжки сталося диво? Може, нiякого прибульця не було, i ватага одурених чоловiкiв, добряче нам’явши боки рудiй свинi О’Негрi, повертаеться оце зараз до милоi iхнiм серцям затишноi пивницi старого друзяки Кiллi?
Що ж, Юджiн не триматиме на вас зла! Не товпiться в порозi, проходьте.
Дверi прочинилися i перед зором Старого Ірландця постала огрядна постать полiцейського комiсара Пада Люки.









