Мертвому півню фагот не потрібен

– Не скажiть, – уперто зауважила мимра Копонешро, конозисто складаючи бубликом щедро наквецянi помадою губи. – Сорок вiсiм миль у наш час не можна вважати великою вiдстанню. Мiй Потер на нашому «Фордi» добираеться до Авкинiвраку за три години.

– І одну нiч! – уштрикнула мимра Дане, недвозначно натякаючи на ту обставину, що Потер Копонешро, тiльки-но у нього завелися грошенята, найняв собi секретарку, юну мимзю[3 - Дiвчина або неодружена жiнка будь-якого вiку (у називному вiдмiнку – мимзя).

Мейра Копонешро густо почервонiла, та все ж спробувала, як кажуть у нас, не дати мишам себе з’iсти.

– Ну, у Потера багато роботи…

– А хто сумнiваеться? – пирхнула iдкуватим смiшком мимра Дане. – Сачкувати йому зась! Усiм вiдомо, що вiдколи у його конторi з’явилася та фифочка, клопотiв злодiеро Потеру прибавилося.

Посоромлена мимра Копонешро пробелькотiла щось на кшталт того, що iй конче треба перевiдати матiнку, i чкурнула у бiк поштамту, намагаючись чимподалi вiдбiгти од знущальноi реплiки мимри Дане:

– Кажуть, ви придбали нове лiжко? Таке широченне, що й утрьох запросто помiститесь!

Тим часом звiстка про несподiваного вiзитера вже прибилася i до пивницi Юджiна Кiллi на протилежному кiнцi мiстечка.

Старий Ірландець – а саме так його здебiльшого i називали в Каiруанi (хоч був вiн, далебi, не таким вже й старим, бо мав лише якихось п’ятдесят з хвостиком; але у мiстечку був ще один iрландець, Джеффi Мейр, на кiлька лiт молодший од Юджiна, отож звиклi до простоти i зручностi каiруанцi вiдповiдно й охрестили iх Старим i Молодим Ірландцями) – зачувши новину, вмент спохмурнiв, знесилено опустився на стiльця i схопився рукою за серце.

– Це крах! – прошерхотiли його губи.

Перед очима Юджiна зримо постали подii дванадцятирiчноi давностi: тодi також якийсь зайда не придумав нiчого гiршого, як навiдати салун тiеi рудоi свинi О’Негрi, i хоч пробув вiн там всього-навсього якихось пiвгодини, пiсля чого назавжди щез iз Каiруана, одначе цього виявилося цiлком достатньо, аби хитрун О’Негрi переманив клiентiв Старого Ірландця здешевленим питвом та побрехеньками, що незнайомець збирався за тиждень-другий завiтати знову.