Трагедія гетьмана Мазепи

Іван Мазепа, ставши гетьманом, нагородив Кочубея селами (в тiм числi – знаменитою, оспiваною Гоголем Диканькою), ще й присвоiв йому в 1694 роцi достоiнство генерального суддi (Василь Леонтiйович, онук татарина, добре спрацювався з гетьманом Мазепою), а в 1700-му виклопотав для нього ще й звання стольника (двiрський, згодом придворний чин-посада в Росiйськiй державi XIIІ – XVII столiть; стольник прислужував князям-царям пiд час урочистих трапез, супроводив iх у поiздках, а згодом стольникiв призначали на воеводськi, посольськi та iншi посади).

Василь Леонтiйович у щасливому загалом шлюбi з Любов’ю Федорiвною мав сина Василя (бунчуковий товариш, згодом полтавський полковник, першим шлюбом був одружений з дочкою гетьмана Данила Апостола – Анастасiею, а вiд його синiв – Семена, Василя, Павла – утворилися три гiлки роду Кочубеiв) та сина Федора (теж бунчуковий товариш – почесне звання, яке украiнськi гетьмани спочатку надавали синам генеральноi старшини i полковникiв, а пiзнiше – вiдставним полковникам i полковiй старшинi).

Також генеральний суддя мав i двох дочок: старша Ганна була дружиною племiнника Мазепи Івана Обидовського, а молодша Мотря, вона ж Мотрона, вона ж Мотроночка, Мотронка, Мотрононька, Мотречка, Мотруна, Мотруненька, Мотрунечка, Мотрося, Мотросенька, Мотруся, Мотрушка чи й просто Мотя – улюблениця генерального суддi Василя Леонтiйовича Кочубея та його коханоi дружини Любовi Федорiвни, вона ж…

Вона ж героiня любовноi iсторii з гетьманом Мазепою, загалом романтично пiднесеноi, що завела ii матiр у в’язницю-хурдигу, а батька – на плаху пiд сокиру ката.

«І та романтична пригода Мазепи з донькою Кочубея Мотрею у 1704 роцi утворила прiрву мiж родиною Кочубея й Мазепою. Проте й надалi – i не лише про людське око – не переривалися добрi стосунки мiж ними, гучнi бенкети, iнтимнi бесiди, щирi розмови.

Але десь у глибинi, у близькому оточеннi Кочубея зростала ворожнеча й ненависть до Мазепи, нагромаджувалися усiлякi матерiали, чутки, плiтки, переказувалися необачнi слова гетьмана, який мiг iнодi не критися перед Кочубеем, хоч i не пiдпускав його до таемних своiх акцiй» (збiрка «Усi гетьмани Украiни»).