На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вікна застиглого часу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вікна застиглого часу

Автор
Жанр
Дата выхода
28 апреля 2016
🔍 Загляните за кулисы "Вікна застиглого часу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вікна застиглого часу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрий Винничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Вікна застиглого часу» (2001) – це одна з найкращих книг Юрія Винничука, вона має велику популярність серед читачів, зазнала декількох перевидань в Україні й перекладена англійською мовою.
Події в ній розгортаються у невеликому Станіславі другої половини минулого століття, коли автор був ще дитиною. Люди, які живуть у цьому невеликому містечку, добре знають одне одного, і кожен з них має свою історію. От тільки не завжди зрозуміло, де в цих історіях зникає реальність і з’являється фантастика, де дійсність перетікає в казку. Світ уяви єднає правду і вигадку, однак все складне і незрозуміле автор витлумачує по-дитячому просто, бо всі учасники цих історій йому дуже добре знайомі, і немає нічого дивного в тому, що відьми та чарівниці – це звичайні сусідки.
Магічний реалізм по-українські, замішаний на легендах, фольклорі, світ мальовничих видінь, барвиста, соковита мова оповідань, що ввійшли до цієї книжки, не залишають байдужими читачів, вражаючи своєю правдивістю і одночасно прозорою наївністю.
📚 Читайте "Вікна застиглого часу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вікна застиглого часу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Кожен почав пригадувати, чи не завдав якоi прикростi панi Сянi, бо ану ж вона розсердиться та вiзьме й вишие. А Дзюньо вiдразу пригадав, що колись iз нашого курника пiвня поцупив. Набравшись хоробростi, прийшов до бабунi i у всьому признався, ще й принiс за того пiвня гуску. Вiн так вибачався, що бабуня милостиво пробачила йому той грiх. Правда, за гускою на другий день прибiгла панi Сусликова, бо то була ii гуска, але настрiй Дзюня вiд того не погiршився. Найцiкавiше те, що та сама гуска знову до нас повернулася.
– Панi Сяню, вiзьмiть си тоту гуску, але я вас дуже прошу, чи не буде ваша ласка вишити ще й мого чоловiка. Бо тая п’янюга мене в грiб заведе.
А треба сказати, що кого-кого, а п’яниць моя бабуня мала за останнiх людей i, не довго роздумуючи, взяла i вишила пана Суслика, i що ви гадаете? Не минуло й тижня, як панi Сусликова прибiгла з другою гускою просити, щоб ii чоловiка назад повернули.
– Що ви менi голову морочите? – вiдмахнулася бабуся.
Але моя мама помацала гуску i сказала:
– Чим-бо то ii начинити? Гречкою чи рисом?
– Не буду я пороти вишиття, – буркнула бабця.
– Рисом i грибами, – порадив тато.
– Бiйтеся Бога, – захлипала Сусликова. – Хто я тепер? Нi вдова, нi дiвка!
– Менi здаеться, що ви вдова, – сказав дiдо.
– Ну, то хто менi ii зарiже? – спитала мама, переводячи погляд з тата на дiда.
– А щоб мене та гуска вбрикнула, то я не буду пороти вишиття! – заклялася бабця.
– Е-е, буду я панькатися – рiзати! – скривився тато.
Тим часом бабуня розправила на столi полотно:
– Ну, подивiться – та ваш чоловiк вийшов як намальований! О, бачите, навiть ноги йому покривила, аби видно було, що п’яний. А тепер я це маю знищити?
– Сокира в сiнях пiд сходами, – сказав дiдо. – Хотiв я ii нагострити, але забув.
– Зараз нагострю, – потер руки тато i подався в сiни.
– Якби цю гуску начинити по-хiнському, то ви б i пальцi поковтали, – правила свое мама.
– Не люблю я хiнцiв, – процiдив крiзь зуби дiдо.
Коли дiда вистежили й знову запроторили до цюпи, то був там начальником якийсь чоловiк, котрому казали Китаець. Вiн мав розвагу викликати серед ночi когось iз полiтичних i тримати струнко до самого рання. Через те дiдо, вичитавши щось нове про хунвейбiнiв, не раз приказував:
– Як буде вiйна з хiнцями, то я перший на охотника ся зголошу. Маю до них спецiяльний iнтерес.











