На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вікна застиглого часу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вікна застиглого часу

Автор
Жанр
Дата выхода
28 апреля 2016
🔍 Загляните за кулисы "Вікна застиглого часу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вікна застиглого часу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрий Винничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Вікна застиглого часу» (2001) – це одна з найкращих книг Юрія Винничука, вона має велику популярність серед читачів, зазнала декількох перевидань в Україні й перекладена англійською мовою.
Події в ній розгортаються у невеликому Станіславі другої половини минулого століття, коли автор був ще дитиною. Люди, які живуть у цьому невеликому містечку, добре знають одне одного, і кожен з них має свою історію. От тільки не завжди зрозуміло, де в цих історіях зникає реальність і з’являється фантастика, де дійсність перетікає в казку. Світ уяви єднає правду і вигадку, однак все складне і незрозуміле автор витлумачує по-дитячому просто, бо всі учасники цих історій йому дуже добре знайомі, і немає нічого дивного в тому, що відьми та чарівниці – це звичайні сусідки.
Магічний реалізм по-українські, замішаний на легендах, фольклорі, світ мальовничих видінь, барвиста, соковита мова оповідань, що ввійшли до цієї книжки, не залишають байдужими читачів, вражаючи своєю правдивістю і одночасно прозорою наївністю.
📚 Читайте "Вікна застиглого часу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вікна застиглого часу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Бабця, бачачи, що iнакше мене не дiстане, обiцяла, що най вже так i буде, ременем мене цього разу не почастуе.
Та коли ми вернулися додому, бабця сказала:
– Ану скидай штани!
Я став лементувати:
– А ви ж обiцяли.
– Обiцяла, що не почастую ременем, а рiзочку святого Миколая мусиш таки засмакувати.
Хльоскання рiзки по голiй дупцi незабутне враження. І хоча то був один-единий раз, але вiн витiснив з моеi пам’ятi усi iншi випадки, коли по менi гуляли трiпачки й ременi. Бiль вiд ii ударiв був не схожий на жоден iнший – гострий i обпiкаючий, вiн миттево пронизував усе тiло, та так, що я аж захлинався криком, болем i повiтрям, а потiм ще довго чiхався i катулявся по пiдлозi.
Звiдтодi я завше зиркав на рiзку з острахом, не вiдважуючись навiть торкнутися ii пальцем. Рiзка в уявi моiй перетворилася на дивовижну iстоту, котра жила своiм особливим життям, але залежним вiд мене, як бувае залежною плюсква вiд чиеiсь крови, бо ж так само i рiзка мусила б час вiд часу дiстати свiй життедайний заряд, розтявши зi свистом повiтря i приклавшись до чийогось тiла.
– Так тобi й треба.
Вишиваний свiт
Скiльки я пам’ятаю бабусю, вона весь час вишивала. Спочатку я не дуже звертав увагу на ii вишиття, але одного разу помiтив, як стара вишня, що росла в нас пiд вiкном, щезла пiсля того, як бабуся ii вишила. Та вишня була зовсiм суха, i дiд не раз збирався ii спиляти, але все якось руки йому не доходили.
Тодi я почав пригадувати, чи нiчого бiльше не зникало, i раптом згадав, що зовсiм недавно пропав здичавiлий пес, який поселився на пустищi. Вiн так жахливо завивав ночами, що вся околиця його проклинала на чiм свiт стоiть. Нiхто не мiг без нагляду вiдпускати дiтей на прогулянку, боячись, що той пес скажений. На нього, щоправда, кiлька разiв полювали, та вiн був чи надто спритний, чи такий уже хитрий, бо всi тi лови пiшли намарне.
Я не мiг витерпiти, щоб не подiлитися своiм вiдкриттям з дiдом. Дiд лише плечима стенув:
– Ну та й що? Я знаю про те.











